Він не бачив жодних ознак війни: обвалених будівель, спалених полів, підірваних залізничних колій. Повстання зосередилося передовсім на військових базах, і нові володарі цієї зони лишалися поза міжнародним конфліктом. Уже тільки за це народ їх, напевно, любив. Та чи справді заколотники такі розумні, а чи це звичайний фарт? Він скоро довідається.
Крім того, ознак американського удару теж ніде не було видно. Як і обіцяли, американці били лише по західній частині країни, яку досі контролював Верховний керівник. Цілком імовірно, тієї самої миті над головою Кая пролітали ракети, але коли й так, то були вони дуже високо й рухалися зашвидко, щоб їх бачити.
У бунтівній зоні урядова машина далі справно працювала. Пілот звично зв’язався з місцевим управлінням повітряним рухом і отримав дозвіл сісти.
Ватажок повстанців Пак Чеджін негайно відповів на повідомлення Кая. Здавалося, він прагнув діалогу.
Погодившись на зустріч, дав точні координати військової бази й призначив час: о пів на четверту.
На аеродромі Яньдзі йому подзвонив стривожений генерал Хам, його агент у таборі Пак Чеджіна.
— Що ви робите? — запитав Хам.
— Намагаюся завершити війну.
— Ви зібралися говорити з ними?
— Це пробна розмова.
— Ці люди — фанатики. Націоналізм для них — як релігія.
— Схоже, вони здобули немалу підтримку.
— Їхні прибічники хочуть бачити при владі будь-кого, тільки б не Верховного керівника.
Кай зупинився подумати. Хам зазвичай не перебільшував. Якщо він непокоїться, на те є вагома причина. Запитав:
— Як порадите поводитися на зустрічі?
Хам не забарився з відповіддю:
— Не довіряйте їм.
— Зрозумів.
— Я теж буду на перемовах із вами.
— Чому?
— Перекладатиму. Тут мало хто знає китайську. Більшість із заколотників вважають її мовою чужоземних поневолювачів.
— Добре.
— Постарайтеся не виказати, що ми з вами знайомі.
— Звичайно.
Від китайсько-корейського кордону вертоліт Кая супроводжував ударний гелікоптер російського виробництва, який за хижий вигляд фюзеляжу називали «Крокодилом». Пофарбований у камуфляж, він був з емблемою Військово-повітряних та протиповітряних сил Корейської народно-визвольної армії: червона п’ятикутна зірка у подвійному червоно-синьому колі. Корейський вертоліт тримався на безпечній відстані й не виконував загрозливих маневрів.
Увесь час Кай розмірковував, що скаже генералові Паку. Є сотні способів запропонувати угоду, та який найкращий для цієї зустрічі? Зазвичай упевненості в собі Каєві було не позичати — радше навпаки, — однак важила екстраординарність події. Ще ніколи від його особистого успіху чи невдачі не залежали долі стількох людей.
Щоразу, кидаючи погляд на «Крокодила», він згадував про особистий ризик. Повстанці можуть затримати його, ув’язнити й допитувати. Або ж оголосити шпигуном — ким він, власне, і був. Проте безглуздо хвилюватися про це зараз. Він мав особливу місію.
Він єдиний знав, що розмова вийде далеко за межі простого з’ясування фактів, бо збирався вести перемови з повстанцями. Повноважень на це не мав, але вони того не знали. Каю здавалося, якщо вдасться укласти прийнятну угоду, він зможе переконати президента Ченя підтримати її.
Стратегія, звісно, ризикована, але й ситуація непересічна.
Вертоліт летів до Йонджодона уздовж вузенької річки в лісистій долині. Каю відкрилися сліди бою за контроль над базою, що відбувся тут місяць тому: літак у струмку, розбита хатина, спалена ділянка лісу. Його пілот зв’язався з наземним управлінням.
Підлітаючи до бази, Кай побачив, що заколотники вирішили влаштувати для нього демонстрацію сили. Шість міжконтинентальних балістичних ракет, понад двадцять метрів кожна, стояли бездоганно вишикувані на пересувних установках.
Кай знав, що їхня дальність — одинадцять тисяч кілометрів, звідси до Вашингтона. На кожній — по кілька боєголовок. Повстанці вирішили викласти йому свої козирі.
Вертоліт Кая спрямували на посадковий майданчик.
Зустрічати його вийшла невелика група озброєних людей, які, втім, розслабилися, побачивши, що Кай із порожніми руками, в костюмі з краваткою та розстібнутому пальті — вочевидь неозброєний. Та попри те, його ретельно обшукали, перш ніж завести у двоповерхову будівлю штабу. Дорогою він помітив у стінах отвори від куль.