— Якщо пощастить, усе завершиться до ранку.
Кай поклав слухавку й пішов до літака. Коли завелися двигуни, задзвонив його особистий телефон.
Це був генерал Хам.
— Почалося, — промовив він із ноткою здивування в голосі. — Ударні вертольоти висунулися на столицю. До кожної президентської резиденції відправили загони для арешту Верховного керівника. За гелікоптерами їдуть танки й бронетранспортери. На атаку кинули всі сили. Ідуть ва-банк.
Аж занадто докладний звіт як для телефонної розмови. Щоразу Хам використовував новий телефон, який викидав одразу ж після дзвінка. Та попри те, існувала загроза, що розвідка Пхеньяна або Пака могла прослухати розмову. Вони дізнаються, що відбувається, але не зможуть визначити абонентів, принаймні не зразу. Це був ризик — невеликий, проте смертельний. Та загалом агенти ризикують повсякчас.
Хам провадив далі:
— Генерал хвилюється, що Пекін може влаштувати йому пастку. Він вважає китайців ненадійними й зрадливими. Однак це його найбільший шанс, і він хоче ним скористатися.
— Ви теж ідете в столицю?
— Так.
— Залишайтеся на зв’язку.
— Звісно.
На тому розмову завершили.
Літак ВПС не мав вайфаю для пасажирів, тому Кай не міг користуватися телефоном у польоті. Але він цьому навіть радів, комфортно вмостившись у кріслі. Сьогодні він зробив усе, що міг, досягнув сподіваного і неабияк натомився. Не міг дочекатися ночі в ліжку з Тін.
Заплющив очі.
Розділ тридцять дев’ятий
Коли літак зайшов на посадку в Пекіні, Кая розбудив телефон. Протерши очі, він відповів. Дзвонив Чін Чінхва, який сказав:
— Північна Корея бомбардувала Японію!
Якусь мить Кай зовсім нічого не міг втямити й навіть подумав, що це йому сниться. Спитав:
— Хто? Повстанці?
— Ні, Верховний керівник.
— Японію? Навіщо йому нападати на Японію?
— Ударив по трьох американських базах.
Раптом Кай усе збагнув. Це помста. Ракети й бомбардувальники, якими атакували Північну Корею сьогодні, злетіли з американських баз у Японії.
Колеса літака торкнулися злітної смуги, і Кай промовив:
— Отже, у Верховного керівника таки залишилися балістичні ракети.
— Найімовірніше, він використав останні шість. Три перехопили, а ще три прорвалося. У Японії розміщено три бази американських ВПС, і влучання були по кожній: Кадена на Окінаві, Місава на головному острові, та найгірше — Йоката, яка, по суті, в Токіо, що означає багато загиблих японців.
— Це катастрофа.
— Президент Чень проводить нараду в оперативному штабі. Там уже чекають на вас.
— Добре. Тримайте мене в курсі.
— Обов’язково.
Кай спустився з літака і пройшов до машини. Від’їжджаючи, Монах запитав:
— Додому?
— Ні, — відповів Кай. — Відвезіть мене у Джоннаньхай.
Година пік минула, і транспорт вільно їхав містом. Був пізній вечір, але, як пам’ятав Кай, Пекін освітлювало триста тисяч ліхтарів.
Японія — потужний ворог, та найгірше, міркував він, у країни є довгостроковий військовий договір зі США, за яким Штати повинні втрутитися в разі атаки на неї. Тож питання полягало не в тому, як відповість на бомбардування Японія, а що вдіють американці.
І як це вплине на угоду, яку Кай допіру уклав на Йонджодоні.
Набрав Ніла Девідсона.
— Говорить Ніл.
— Це Кай.
— Каю, ми в гівні по вуха.
— Вам треба знати дещо, — мовив Кай обережно. — До цього часу завтра режимові Верховного керівника настане кінець.
— Що... Що дає вам підстави говорити так?
— Ми встановлюємо новий режим у Північній Кореї, — подав він план як уже реальне досягнення. — Тільки прошу, не питайте про подробиці.
— Дякую, що повідомили.
— Припускаю, президентка Ґрін обговорюватиме з прем’єр-міністром Ісікавою відповідь Вашингтону й Токіо на бомбардування американських баз у Японії.
— Так.
— Перекажіть їм, що за повалення режиму, який запустив ракети, береться Китай.
Кай навіть не сподівався на згоду. Як і передбачав, Ніл відповів непрямо.
— Добре знати це, — промовив техасець.
— Дайте нам добу. Це єдине, про що я прошу.
Ніл відповів так само обережно й нейтрально:
— Я перекажу ваші слова.
Більше Кай не міг нічого зробити.
— Дякую, — сказав він і від’єднався.
Розмова залишила по собі дещо неприємне відчуття. Річ була не в Ніловій обережності, чого й варто було б очікувати, а в чомусь іншому. Одначе Кай ніяк не міг зрозуміти, в чому саме.
Зателефонував додому. Тін відповіла стурбованим голосом.