— То ви порівняєте американських християн із китайськими комуністами?
Полін зітхнула.
— Ваша правда, занадто саркастично. А яка ваша думка?
— Слід закликати виконавців, студії та радіостанції виховувати вишуканий смак і не забувати про молодших слухачів. А далі, якщо доведеться, можна додати: «Але цензура — не наша політика».
— Тільки воно нічого не змінить.
— Не змінить, зате прозвучить прийнятно й покаже, що тема вам близька.
Вона кинула на Мілта оцінювальний погляд. Подумала, що вразити його складно. То може, поставити запитання, яке крутиться в неї на язику? Зваживши, вирішила, що можна.
— У якому віці ви сказали самі або почули від однолітків матюки?
Мілт знизав плечима, геть не вражений.
— У дванадцять-тринадцять.
Вона обернулася до Жаклін:
— А ви?
— Десь так само.
— То від чого ми захищаємо своїх дітей?
Мілт промовив:
— Я не кажу, що Мур має рацію, але вважаю його загрозою для вас. Чи не в кожній промові він називає вас лібералкою.
— Розумні консерватори знають, що змін не зупинити, однак їх можна вповільнити. Щоб у людей був час звикнути до нових ідей і вони не кидалися на політиків зі звинуваченнями. Головна помилка лібералів — бажання радикальних змін тут і зараз. Через що й потерпають.
— Можете написати це на футболці.
То була одна з улюблених приказок Мілта. Він вважав, що мало хто з виборців зрозуміє думку, якої не можна висловити принтом на футболці. Той факт, що він майже ніколи не помилявся, робив його ще нестерпнішим.
Полін відповіла:
— Мілте, я хочу перемогти.
— І я.
— Я просиділа за цим столом два з половиною роки, та відчуття таке, що майже нічого не встигла. Мені потрібен ще один термін.
Озвалася Жаклін:
— Оце правильно, пані президентко.
Прочинилися двері, й до них зазирнула Ліззі Фрібурґ — тридцятирічна секретарка з копицею пишного кучерявого волосся.
— Радник з питань нацбезпеки вже тут, — повідомила вона.
— Чудово, — відповіла Полін.
Зайшов Ґас Блейк, і вмить кабінет немовби зменшився. Ґас і Мілт привіталися стриманими кивками: вони не дуже ладнали один з одним.
Тепер із президенткою зібралося троє найближчих радників. Кабінети голови її адміністрації, радника з нацбезпеки та віцепрезидента були в Західному крилі, за якихось кілька кроків звідси, і таке близьке сусідство означало, що очільницю держави вони бачать частіше за будь-кого іншого.
Полін звернулася до Ґаса:
— Мілт розповів мені, що Джеймс Мур наміряється цензурувати попмузику.
Ґас обдарував її чарівливою посмішкою:
— Ви — лідерка вільного світу, але переймаєтеся попмузикою?
— Я вже питала в Мілта, в якому віці він уперше почув матюки. Каже, у дванадцять. А ви, Ґасе?
Радник відказав:
— Я народився в Південному Лос-Анджелесі, тож, напевно, це були мої перші слова.
Посміявшись, Полін повела далі:
— Обіцяю, що нікому про це не скажу.
— Ви хотіли обговорити Аль-Бустан.
— Так. Пропоную влаштуватися трохи зручніше.
Вона встала з-за столу. Посеред кабінету стояли два диванчики, розділені кавовим столиком. Полін сіла на один, Мілт і Жаклін — навпроти. Зайнявши місце біля Ґрін, Ґас промовив:
— Проект «Клеопатра» дає плоди.
Мілт перепитав:
— Клеопатра?
Ґаса це вочевидь роздратувало. Мілтові бракувало терпіння перечитувати всі звіти.
На відміну від Полін, яка пояснила:
— У ЦРУ є агент під прикриттям, який надав дуже цінні розвіддані про базу ІДВС у Ніґері. Учора об’єднані сили американської, французької та місцевої армій зрівняли її із землею. Про це йдеться в ранковому звіті, з яким вам, напевне, забракло часу ознайомитися.
Мілт відповів:
— Боже милий, разом із французами?
Ґас сердито зиркнув на нього.
— Ви хоч щось знаєте? — запитав стримано. — Більшість тамтешніх країн — колишні французькі колонії.
— Гаразд.
Як жінка Полін завжди переймалася, що вона занадто м’яка, скромна й співчутлива, щоб командувати армією. Сказала:
— Я оголошу цю новину сама. Джеймс Мур любить попатякати про терористів. Час показати народові, що по-справжньому з ними бореться президентка Ґрін.
— Слушна думка.
Полін повернулася до голови адміністрації:
— Жаклін, скажете Сандіпу підготувати пресконференцію?
Сандіп Чакраборті був директором з комунікацій.
— Авжеж.
Жаклін зиркнула на годинник. Уже з полудня звернуло.
— Сандіп запропонує зібрати журналістів завтра зранку—для максимального охоплення телеаудиторії.