Выбрать главу

За межами середмістя скрізь вирували пожежі, великі й малі: горів бензин у знищених машинах, палали будівлі. Як розкидані іграшки, навкруги лежали перекинуті автівки. Подекуди руйнувань не було видно за густим димом.

Десь завжди можна було знайти камеру, тому техніки увімкнули живий ефір. Схоже, трансляцію вели з гелікоптера, який злітав над котримсь аеродромом на захід від міста. Полін побачила, що околицями Сеула ще їздять машини, отже, дехто таки вцілів. Поранені блукали вулицями, хтось незряче шпортався, напевно, осліплений спалахом, інші були скривавлені, посічені склом. Неушкоджені допомагали іншим.

Полін була вражена. Вона й подумати не могла, що колись побачить таку руїну.

Опанувала себе. Треба щось із цим зробити. Сказала:

— Білле, підвищіть рівень готовності до DEFCON 1. Ядерна війна почалася.

* * *

Тамара прокинулася в Табовому ліжку — як і зазвичай останнім часом. Поцілувавши його, встала, вийшла гола на кухню й, увімкнувши кавоварку, повернулася в спальню. Підійшла до вікна й глянула на Нджамену, що швидко нагрівалася під пустельним сонцем.

Уже зовсім скоро вона не споглядатиме цього краєвиду. Тамару переводили в Париж. Декстер пручався, однак заслуги в проекті з Абдулом зробили її кандидатуру найкращою на посаду куратора агентів, що працювали з арабо-французькими ісламістськими угрупованнями, тож босу довелося здатися. Нині ж вони з Табом готувалися до переїзду.

Квартиру огорнув духмяний аромат кави. Тамара увімкнула телевізор. Головною новиною було підбиття китайського авіаносця американською армією.

— Дідько! — вихопилося в неї. — Табе, прокидайся.

Тамара налила кави, й вони випили її в ліжку, переглядаючи новини. Диктор повідомив, що корабель під назвою «Фудзянь» підбили у відповідь на бомбардування Китаєм японських солдатів на спірних островах Сенькаку.

— На цьому все не скінчиться, — промовив Таб.

— Навіть не сумніваюся.

Прийнявши душ, вони вдягнулися й сіли снідати. Таб, який мав талант приготувати смакоту, навіть коли холодильник був майже порожній, засмажив яєчню з тертим пармезаном, петрушкою і паприкою.

Відтак Таб накинув легкий італійський блейзер, Тамара пов’язала на голову шаль, і вони вже збиралися вимикати телевізор, коли почули приголомшливу новину. Північнокорейські повстанці скинули атомну бомбу на Сеул, столицю Південної Кореї.

Таб сказав:

— Це ядерна війна.

Тамара понуро кивнула:

— Може статися, що це наш останній день на Землі. — Вони сіли, й Тамара промовила: — Думаю, треба зробити щось особливе.

Таб задумався.

— Є ідея, — озвався він.

— Яка?

— Може, дещо покваплива...

— Кажи.

— Ми могли б... ти... я хочу сказати... Ти вийдеш за мене?

— Сьогодні?

— Авжеж, сьогодні!

Тамарі забракло слів. Вона довго мовчала.

Таб спитав:

— Я ж тебе не засмутив?

Нарешті Тамара віднайшла голос.

— Навіть не знаю, чи можна висловити, як я тебе кохаю, — вичавила вона, відчуваючи, як щоками їй течуть сльози.

Він узявся висушувати їх поцілунками.

— У такому разі я сприймаю це за згоду.

Розділ сорок перший

Інформація почала надходити в Оперативний штаб у Джоннаньхаї, і Кай слухав її, борючись із відчуттям безпорадності. Останні кілька хвилин глибоко шокували весь світ. Це був перший випадок застосування ядерної зброї після 1945 року. Новина швидко облетіла планету.

За секунди фондові ринки Східної Азії почали вільне падіння. Народ кинувся виводити гроші, наче вони чимось допоможуть у ядерній війні. Президент Чень закрив шанхайський та шеньчженьський фондові ринки на годину раніше ніж зазвичай. Наказав закриватися й гонконзькому, але там відмовилися і, як наслідок, за десять хвилин втратили двадцять відсотків.

Уряд Тайваню, острова, що не належав до комуністичного Китаю, випустив офіційну заяву про те, що битиме по військових силах кожної країни, що зайде в тайванський повітряний чи водний простір. Кай одразу ж зрозумів важливість цього попередження. Китайські літаки роками літали над Тайванем, стверджуючи, що мають на це право, бо острів — частина Китаю, а тайці у відповідь підіймали свою авіацію й активізували ППО, хоч і ніколи не атакували порушників. Тепер же все змінилося, і вони були готові збивати китайські судна.