Генерал Пак ударив уже вдруге. Більше неприпустимо вдавати, ніби ядерної війни вдасться уникнути. Вона єдина у світі могла не дати йому зробити це втретє. Сказала:
— Чессе, як завгодно, але передайте президентові Ченеві, що США знищать усі ядерні бази Північної Кореї, але на Китай нападати не збираються.
— Так, мем.
Полін дістала з кишені Бісквіт. Скрутила пластмасову коробку, ламаючи пломбування, і вийняла картку, що лежала всередині.
Усі присутні стежили за нею в цілковитій тиші.
Білл промовив:
— Є підтвердження. Удар був ядерний.
Зникла остання крихта надії, яку ще плекала Полін. Вона сказала:
— Зв’яжіться з Командним пунктом.
Задзвонив її телефон, вона взяла слухавку, голос промовив:
— Пані президентко, говорить генерал Еверс із Командного пункту Пентагону.
Вона відповіла:
— Генерале, згідно з моїм розпорядженням, ви націлили ядерні ракети на всі військові бази Північної Кореї, захоплені повстанцями?
— Так, мем.
— Зараз я назву вам код підтвердження. Якщо він правильний, віддайте наказ запускати ракети.
— Так, мем.
Поглянувши на картку, вона зачитала код:
— «Оскар, листопад, три, сім, три». Повторюю: «Оскар, листопад, три, сім, три».
— Дякую, пані президентко, код правильний. Віддаю наказ на пуск.
Полін поклала слухавку. З тяжким серцем промовила:
— Я це зробила.
* * *
У Джуннаньхаї дивилися на зображення з радара, що показував, як у небо над Америкою, ніби зграя гусей у теплі краї, підіймаються ракети. Чень наказав:
— Запустити масовану кібератаку на всі американські комунікації.
Це була звична справа. Кай знав, що в кращому разі напад матиме лише частковий успіх. Американці підготувалися до кібервійни незгірш од китайців, і обидві сторони мали розроблені плани для контрудару. Атака не завдасть критичної шкоди.
Фу Чую запитав:
— А де решта ракет? Я бачу лише двадцять-тридцять.
Кон Джао відповів:
— Схоже, удар обмежений. Вони не хочуть починати повномасштаб-ної ядерної війни. Це означає, що їхня ціль, найімовірніше, не Китай.
Хван промовив:
— Цього ми не знаємо напевне. Не варто ризикувати й тягнути, допоки стане запізно.
Кон відповів:
— Скоро побачимо. Поки що ціль може бути де завгодно — від В’єтнаму до Сибіру.
Кай бачив на екрані, що ракети пролітають уже над Канадою. Гукнув:
— Хто-небудь, дайте розрахунковий час удару!
Асистент промовив:
— Двадцять дві хвилини. Ціль не в Сибіру. Ракети летять значно південніше.
Кай зрозумів, що ціллю може бути навіть будівля, в якій він оце сидить. Оперативний штаб був готовий до всього, крім прямого влучання ядерної бомби. Якщо американські ракети досить точні, він загине за двадцять дві хвилини.
Уже навіть менше.
Захотілося подзвонити Тін, але він стримався.
Ракети пролітали над океаном.
— П’ятнадцять хвилин, — промовив асистент. — Ціль — точно не В’єтнам. Це або Корея, або Китай.
Кай був упевнений, що ракети летять на Корею. Він не просто здогадувався. З боку президентки Ґрін було б дурістю бити по Китаю якимись тридцятьма ракетами. Адже так не завдати нищівної шкоди, а китайці дадуть відповідь усім, що мають, зруйнувавши більшу частину американської військової інфраструктури ще до того, як її встигнуть перевести в бойову готовність. До того ж Сеул і Бусан бомбардував не Китай, а генерал Пак.
Міністр закордонних справ Ву Бай сказав:
— Я отримав офіційне звернення від Білого дому, в якому йдеться, що вони завдають удару лише по ядерних об’єктах Північної Кореї.
Хван відповів:
— Це може бути брехня.
Асистент промовив:
— Десять хвилин. Цілі різні, всі в Північній Кореї.
Коли це правда, як поведуться присутні? Американці вже потопили авіаносець, убивши дві з половиною тисячі китайських моряків, а зараз збиралися перетворити половину Північної Кореї, єдиного військового союзника Китаю, на радіоактивний попіл. Кай знав, що його батько й решта старих комуністів не подарують такого приниження давньому ворогу. Їхня гордість за себе та вітчизну цього не дозволить. Вони вимагатимуть ядерного удару по США. І хоч прекрасно усвідомлюють наслідки, наполягатимуть на ньому.
— П’ять хвилин. Усі цілі — на півночі та сході Кореї, за межами Пхеньяна та решти території, окупованої південнокорейськими силами.
Після такого Каєві та Кон Джао буде складно стримати генерала Хвана і Чан Дзяньдзюня. Та останнє слово завжди за президентом Ченем, і Кай відчував, що той діятиме помірковано. Ймовірно...