Він поклав руки їй на щоки. Вона повернула голову й поцілувала його долоню. Усередині заклекотіло бажання. Відчула, що може втратити самоконтроль. Більше не хотілося чекати до вечора.
У кабінеті зателенькав телефон.
Вона винувато відступила, немовби додзвонювач міг іх побачити.
Ґас розвернувся й узяв слухавку. За мить промовив:
— Добре.
Поклав слухавку й повідомив:
— Вам телефонує президент Чень.
Настрій різко змінився.
— Рано ж він устав, — промовила Полін. У Пекіні була тільки п’ята ранку. — Я відповім у Ситуаційній кімнаті, щоб усі могли чути.
І вони вийшли разом.
Абстрагувавшись від почуттів до Ґаса, Полін зосередилася на тому, що чекало попереду. Треба забути про побут. Вона була матір’ю підлітки, дружиною невірного чоловіка та жінкою, закоханою в колегу, але мусила поставити на паузу все й виконувати роль лідерки вільного світу. Разом з тим мала пам’ятати, що від її помилкового рішення постраждають і Піппа, і Джеррі, і Ґас.
Полін вирівняла спину й зайшла в Ситуаційну кімнату.
На настінних екранах були виведені всі доступні джерела інформації: зображення із супутників та радарів, а також новинні канали, що інформували про події в США, Пекіні та Сеулі. За столом зібралися найближчі її колеги й радники. Нещодавно вона полюбляла починати засідання з жарту. Більше їй цього не хотілося.
Полін сіла й промовила:
— Виведіть його на динаміки. — Прибрала дружнього тону: — Доброго ранку, президенте Ченю. Раненько ви сьогодні.
На настінних екранах зринуло його обличчя. Він був у своєму звичному темно-синьому костюмі.
— Доброго ранку, — привітався Чень.
І все. Жодних ритуалів ввічливості чи невимушеної бесіди. Його тон був холодний. Полін здогадалася, що в приміщенні з ним інші люди, які контролюють кожнісіньке його слово. Сказала:
— Пане президенте, гадаю, ми повинні спільно покласти край ескалації. Переконана, ви зі мною згодні.
Відповів він миттєво й агресивно:
— Китай не бажав ескалації! США потопили наш авіаносець, напали на Північну Корею і застосували ядерну зброю! Це ви загострили ситуацію!
— А ви бомбардували невинних японських моряків на островах Дяою.
— Ми оборонялися. Вони окупували територію Китаю!
— Це суперечливе питання, але, в будь-якому разі, вони не застосовували зброї та не загрожували жодному китайцю. Однак ви їх убили. Це — ескалація.
— А що б зробили ви, якби китайські сили окупували Сан-Міґель?
Полін довелося замислитися на хвильку, а тоді вона пригадала, що Сан-Міґель — великий безлюдний острів біля узбережжя Південної Каліфорнії.
— Пане президенте, я б страшенно розсердилася, але не скидала би бомб на ваших людей.
— Сумніваюся.
— Хай там що, а це треба припинити негайно. Я не вдаватимуся до жодних подальших воєнних кроків, якщо ви пообіцяєте те саме.
— Як ви можете таке казати? Ви підбили авіаносець, убивши тисячі китайців, і завдали ядерного удару по Північній Кореї, а зараз закликаєте не відповідати воєнними методами. Це абсурд!
— Якщо хочемо уникнути світової війни, це єдиний розумний вихід.
— Дозвольте поточнити дещо, — сказав Чень, і в Полін виникло недобре відчуття, що зараз вирішується доля світу. — Колись західні держави могли виробляти в Східній Азії все що завгодно, не боячись наслідків. Ми в Китаї називаємо ті часи Епохою приниження. Пані президентко, ті дні в минулому.
— Ми з вами завжди розмовляли на рівних...
Однак він ще не договорив.
— Китай відреагує на вашу ядерну агресію, — промовив Чень. — Я дзвоню вам з однією метою: попередити, що відповідь буде ретельно виважена, пропорційна і не призведе до ескалації. Потому можете просити в нас обіцянки не вдаватися до подальших воєнних дій.
Полін відповіла:
— Пане президенте, допоки в мене є такий вибір, я обираю мир, а не війну. Але зараз і я хочу дещо з’ясувати. Мир закінчується тієї миті, коли гине перший американець. Сьогодні вранці цю науку затямив генерал Пак, і ви самі бачили, що сталося з ним та його країною. Не тіштеся ілюзіями, що вас омине така доля.
Полін чекала відповіді Ченя, але він урвав дзвінок. Лайнулася:
— Сучий син.
Ґас сказав:
— Говорив він так, ніби над ним стояв наглядач із пістолетом, приставленим йому до скроні.
Софія Маґліані, директорка національної розвідки, промовила:
— Ґасе, цілком імовірно, що так і було. Пекінська резидентура ЦРУ вважає, що у верхівці сталися деякі зміни, можливо навіть — переворот. Ми думаємо, що Чан Кая, віцеміністра з іноземної розвідки, заарештували. Я кажу «ми думаємо», бо про це не оголошували, однак наш найкращий агент у Пекіні отримав інформацію від його дружини. Чан належить до молодих реформаторів, тож його арешт означає, що владу захопили силовики.