— Звісно, пані президентко.
Працівники Білого Дому пишалися, що могли знайти будь-кого у світі.
— Наступні кілька хвилин ви будете в залі для аудієнцій?
— Так.
— Дякую, пані президентко.
Полін поклала слухавку. Коли повернувся Джеррі, спитала в нього:
— Що думаєш?
— Що ти блискуче впоралася. Переконала її переосмислити свою поведінку, але вона на тебе не сердиться. Першокласна робота.
«Це робилося з любов’ю», — подумала Полін із дрібкою невдоволення.
— Гадаєш, я була надто розсудлива?
Джеррі знизав плечима:
— Просто мені цікаво, як це допоможе нам зрозуміти емоційний стан Піппи.
Полін спохмурніла, не розуміючи, до чого хилить Джеррі, але не встигла спитати: подзвонив телефон.
— Пані президентко, міз Джудд на лінії.
Полін заговорила:
— Міз Джудд, сподіваюсь, я вас не відриваю від справ.
Небагато людей у світі були би проти дзвінка лідерки США, але Полін воліла лишатися ввічливою.
— Не переймайтеся, пані президентко, я рада поговорити з вами.
Голос звучав низько, дружньо, але трохи обережно — що, втім, цілком очікувано від людини, яка розмовляє з президенткою.
— Найперше хочу подякувати вам за турботу до Піппи. Я це оцінила.
— Прошу, пані президентко. Така вже в нас робота.
— Піппа повинна розуміти, що не може контролювати перебіг уроку, тож я телефоную не щоб скаржитися на містера Ньюбіґіна.
— Дякую за це. — Міз Джудд дещо розслабилася.
— Одначе й ідеалізму Піппи ламати не варто.
— Безсумнівно.
— Я поговорила з нею й порадила перепросити в містера Ньюбіґіна.
— Що вона відповіла?
— Думає над цим.
Міз Джудд засміялася:
— У цьому вся Піппа.
Полін теж розсміялася, відчувши, що їй вдалося встановити контакт. Тоді додала:
— Я порадила їй спробувати донести свою ідею, не зриваючи уроків. Скажімо, запропонувавши тему дебатів для дискусійного клубу.
— Чудова думка.
— Авжеж, вирішувати це тільки вам, але маю надію, ви згодні із загальним принципом.
— Згодна.
— А я сподіваюся, що коли завтра відряджатиму Піппу до школи, вона буде в миролюбнішому настрої.
— Дякую, пані президентко. Я це ціную.
— До побачення, — попрощалась Полін і поклала слухавку.
— Молодець, — похвалив її Джеррі.
— Час вечеряти.
Вийшовши з кімнати, вони рушили довгим центральним коридором і крізь Західну залу для аудієнцій потрапили в їдальню з північного краю будівлі, що обома вікнами виходила на Пенсильванія-авеню та Лафаєтт-сквер. Полін відновила тут колишні шпалери зі сценами Американської революції, які зафарбували Клінтони.
Зайшла набурмосена Піппа.
Сімейні вечері відбувалися тут раннього вечора, і завжди це були тільки прості страви.
Сьогодні подавали салат, пасту з томатним соусом і свіжий ананас на десерт.
Наприкінці трапези Піппа озвалася:
— Окей, я згодна перепросити в містера Ньюбіґіна за те, що була скалкою в дулі.
— Правильне рішення, — відповіла Полін. — Дякую, що вислухала.
Заговорив Джеррі:
— Тільки краще сказати «головним болем».
— Ти зрозумів, тату.
Коли Піппа пішла, Полін мовила:
— Каву вип’ю в Західному крилі.
— Я перекажу на кухню.
— Які плани на вечір?
— Годинку попрацюю зі справами фонду. Коли Піппа зробить домашнє завдання — подивимося разом телевізор.
— Добре, — поцілувала його. — До зустрічі.
Повернувшись через колонаду, вона зайшла в Овальний кабінет і далі — в протилежні двері. То був маленький неформальний кабінетик, у якому Полін полюбляла працювати. Овальний кабінет — церемоніальне місце, де постійно хтось ходить, у цій же кімнатці президентку ніхто не чіпав, а коли й заходили, то завжди стукали й чекали дозволу. Через стіл, два крісла й телевізор було досить тісно, але Полін там подобалося, і більшість її попередників поділяло таку думку.
Після трьох годин за дзвінками й організаційними справами на завтра, вона повернулася в Резиденцію. Піднялася відразу в спальню. Джеррі вже лежав у ліжку в піжамі й читав журнал «Форін Ефейрс». Роздягаючись, вона промовила:
— Пригадую себе в чотирнадцять. Такою хуліганкою була. Це все через гормони.
— Може, й твоя правда, — відказав Джеррі, не відриваючи очей од журналу.
З його тону було зрозуміло, що насправді він думає зовсім не так. Вона повела далі:
— Маєш інше припущення?
Від прямої відповіді він ухилився: