Одне слово, Кай належав до комуністичної еліти. Для таких, як він, дітей можновладців, існував навіть спеціальний термін: червоні принци, тайдзидан. Цієї фрази ніколи не промовляли відкрито, лише тихцем, у колі друзів, прикривши губи долонею.
Назва була зневажлива, але Кай заприсягнувся використовувати свій статус заради блага батьківщини й нагадував собі про цю обіцянку щоразу, як заходив у будівлю Ґвоаньбу.
Коли були ще бідні й слабкі, китайці вважали, що вони в небезпеці, але помилялися. У ті часи ніхто серйозно не намірявся знищити їх. Тепер же країна впевнено прямувала до статусу найбагатшої та най-могутнішої у світі. З найбільшим і найосвіченішим населенням просто неможливо не стати передовою світовою державою. Але й загроза тепер постала серйозна. Ті, хто століттями правив цим світом — європейці та американці — боялися китайців. На їхніх очах глобальне панування вислизало їм із рук, і вони вважали, що повинні знищити Китай, поки не зникли самі. І їх не зупинить ніщо.
До того ж був страшний приклад. Натхненні марксистською філософією, тією самою, що дала поштовх китайській революції, російські комуністи теж будували наймогутнішу державу світу — котра, однак, зазнала блискавичного краху. Як і всі у вищих ешелонах влади, Кай був приголомшений розпадом Радянського Союзу і боявся, щоб такого не повторилося з Китаєм.
У цьому й крився корінь амбіцій Кая. Він прагнув стати президентом, хотів-бо мати впевненість, що Китай виконає свою історичну місію.
Не те щоб він вважав себе найрозумнішим у всьому Китаї: в університеті зустрічав математиків і науковців, що були набагато тямковитіші. Проте ніхто ліпше за нього не впорається з керівництвом країною на її шляху до свого призначення. Про це, щоправда, він ніколи не зізнавався вголос, навіть перед Тін, адже що це, як не самохвальство? Однак потай був у цьому переконаний і мав твердий намір довести свою слушність.
Єдиний спосіб здійснити такий грандіозний намір — поділити його на менші частини. Ускладненням, яке виникло перед Каєм сьогодні, стала резолюція ООН про торгівлю зброєю, яку просували США.
Країни на кшталт Німеччини й Британії традиційно підтримають американську резолюцію. Інші ж, приміром, Північна Корея та Іран, так само автоматично її відкинуть. Одначе результат залежатиме від більшості нейтральних держав. Учора Каєві стало відомо, що американські посли в декількох країнах третього світу попрохали тамтешні уряди підтримати резолюцію. Президентка Ґрін, підозрював Кай, непомітно готувала потужну дипломатичну коаліцію. Він наказав розвідникам Ґвоаньбу в нейтральних країнах негайно дізнатися, чи вдалося американцям переконати місцевих очільників і наскільки успішно.
Результати розслідування мали вже лежати в нього на столі.
Кай вийшов із ліфта на останньому поверсі. Тут розташовувалися три основні кабінети: міністра та двох його заступників. Кожен із них мав підлеглих у кімнатах поруч. Поверхом нижче розміщувався штаб, що за географічним принципом поділявся на департаменти, які тут називали секторами — американський, японський тощо, — та мав відділи, як-от радіо- та супутникової розвідки або кібервійськовий.
Кай увійшов у власний кабінет, мимохідь вітаючись із секретарями й помічниками. Столи й стільці були найпростіші — зроблені з фанери, пофарбованої в металічний колір, зате комп’ютери й телефони — надсучасні. На його столі вже лежав охайний стос повідомлень від голів резиденцій Ґвоаньбу в усьому світі зі звітами у відповідь на його вчорашнє розпорядження.
Перш ніж узятися до них, зайшов у приватну ванну кімнату, зняв велосипедну форму та прийняв душ. Тут зберігав темно-сірий костюм, пошитий пекінським кравцем, котрий вчився в Неаполі й знав, як надати одягу невимушеного сучасного вигляду. У наплічнику із собою Кай привіз чисту білу сорочку й винно-червону краватку. Швиденько перебравшись, він вийшов, нарешті готовий до робочого дня.
Як і побоювався, у звітах було сказано, що американський Держдеп легко й ненав’язливо провів успішну кампанію з лобіювання своїх інтересів. Кай з тривогою подумки відзначив, що резолюцію президентки Ґрін, найімовірніше, схвалять, однак і радів, що встиг вчасно помітити її.