ООН була безсила нав’язати її дотримання, проте резолюція мала символічний характер. У разі її ухвалення Вашингтон скористається нею в антикитайській пропаганді. І навпаки: її провал дасть Пекіну поштовх.
Узявши документи, Кай перейшов через коридор до кабінету міністра. Проминувши загальну залу, опинився в приймальні й спитав:
— Міністр має час для термінової справи?
Секретарка підняла слухавку й передала запитання. За мить відповіла:
— У нього зараз віцеміністр Лі Дзянькан, але ви можете зайти.
Кай скривився. Йому б хотілося зустрітися з міністром наодинці, та відмовитися він уже не міг.
— Дякую, — промовив і ввійшов.
Міністром безпеки був давній і надійний член Комуністичної партії Китаю, Фу Чую. Йому вже перевалило за шістдесят. На столі він не тримав нічого, крім золотої пачки сигарет «Подвійна насолода», дешевої пластмасової запальнички та попільниці, зробленої з гільзи від снаряду. Вона вже була наполовину повна, а на краєчку лежала запалена сигарета. Кай почав:
— Доброго ранку, товаришу міністре. Дякую, що швидко прийняли мене.
Відтак подивився на іншого гостя — Лі Дзянькана. Кай мовчав, але виразом обличчя запитував, мовляв: «Що він тут робить?»
Фу взяв сигарету, затягнувся, випустив дим і промовив:
— Ми з Лі просто теревенили. З якого приводу ви хотіли мене бачити?
Кай розповів про резолюцію ООН. Фу спохмурнів.
— Це проблема, — сказав він, навіть не подякувавши Каєві.
— Пощастило, що я вчасно це помітив, — мовив Кай, наголошуючи, що забив на сполох раніше за всіх. — Гадаю, ще є час усе виправити.
— Треба обговорити це з міністром закордонних справ, — Фу зиркнув на годинник: — Та мені час вилітати до Шанхая.
Кай одразу запропонував:
— Я буду радий повідомити йому.
Фу завагався. Йому, либонь, не хотілося, щоб Кай розмовляв із міністром напряму — завелика честь. Найтяжчим у житті червоних принців було те, що їх ніхто не любив. Фу більше довіряв Лі, такому самому традиціоналістові, як і сам, але не міг скасувати поїздки в Шанхай, щоб не дати Каєві поговорити з міністром. Неохоче промовив:
— Чудово.
Кай приготувався йти, але Фу зупинив його:
— Поки ви ще тут...
— Так?
— Сядьте.
Кай опустився на стілець. Його охопило недобре передчуття.
Фу повернувся до Лі:
— Думаю, вам варто поділитися із Чан Каєм тим, що ви тільки-но розповіли мені.
Лі був ненабагато молодшим за міністра й так само безперестанку курив. Обидва літні чоловіки носили зачіски, як у Мао: на маківці волосся лежало кучмою, на скронях — коротко стрижене. Одягнені були в цупкі, дещо вільні костюми, які полюбляли комуністи старої школи. Кай не сумнівався, що ці двоє розглядали його як небезпечного молодого радикала, за котрим потрібен нагляд досвідченіших колег.
Лі повів:
— Мені надійшов звіт зі студії «Прекрасне кіно».
Кай відчув, як серце стисло лещатами. Головним завданням Лі було відстежувати невдоволених китайських громадян, і ось такий знайшовся на роботі в Тін. Майже напевно це був хтось наближений до неї, якщо не вона сама. Хоч радикальних настроїв ніколи не мала — взагалі не цікавилася політикою — зате була неуважна й часом говорила, не подумавши як слід.
Лі вирішив підкопатися під Кая через дружину. Нападати на чоловіка, погрожуючи його рідні, вважається ганебним вчинком, але китайські таємні служби ніколи не цуралися таких методів. Адже вони ефективні.
Кай ще міг витримати напад на себе, але дивитися, як через нього страждає Тін, було нестерпно.
Лі продовжив:
— Там ширяться критичні розмови про Партію.
Кай щосили намагався не виказати занепокоєння.
— Так, — промовив він рівним тоном.
— І мені прикро повідомляти, але вашу дружину, Тао Тін, помітили в деяких таких бесідах.
Поглядом, сповненим ненависті та зневаги, Кай подивився на Лі, котрому вочевидь було зовсім не прикро. Він, навпаки, радів, що вдалося звинуватити Тін.
Проте все можна було владнати інакше. По-людськи, Лі мав би повідомити Кая про цю проблему в приватній розмові.
Натомість — щоб зашкодити йому якнайбільше — відразу пішов до міністра.
Такий вчинок демонстрував відверту неприязнь.
Кай подумав, що такою підступною тактикою не гребуватиме тільки людина, яка розуміє: чесною працею їй нізащо не піднятися. Але це не надто втішало. Серце йому боліло.
Фу сказав:
— Це дуже серйозно. Тао Тін дуже впливова людина. Вона, мабуть, навіть відоміша за мене!