Вона розщібнула його сорочку, відчуваючи тепло тіла під цупкою тканиною. Краватку він зняв ще кілька годин тому. Вловила аромат сандалового дерева — якийсь старомодний одеколон. Заходилася цілувати йому груди. Вони були зовсім не кудлаті, всього кілька пасом волосся. Дійшовши до темно-коричневих сосків, почула слабенький задоволений видих і, сприйнявши його за знак, торкнула губами. Він поклав руку їй на голову.
Коли вона відсторонилася, запитав:
— Я б не проти продовжити. Чому ти зупинилася?
У відповідь вона розстібнула свою блузку.
— Бо хочу, щоб ти зробив те саме мені. Ти ж не проти?
— Зовсім ні, — промовив він.
Розділ дев’ятий
Обговорити погані новини президентка Ґрін викликала державного секретаря Честера Джексона. У сірому костюмі й плетеній краватці він нагадував університетського викладача, та коли сів на дивані біля Полін, на його лівому зап’ястку вона помітила щось біле.
— Чессе, що це за годинник? — спитала.
Зазвичай він носив тоненький «лонжин» на ремінці зі шкіри алігатора. Цього ж разу, підтягнувши рукав, показав їй білий «свотч дей-дейт» на пластиковому браслеті.
— Подарунок онуки, — пояснив він.
— І тому набагато цінніший за будь-який товар із ювелірної крамниці.
— Саме так.
Вона засміялася.
— Люблю чоловіків із правильними пріоритетами.
Поміркований і практичний урядник Чесс волів не будити лиха, поки тихо. До приходу в політику він був старшим партнером у вашингтонській юридичній фірмі, що спеціалізувалася на міжнародному праві. Полін подобалися його короткі сухі звіти, кожне слово в яких стояло на своєму місці.
Він сказав:
— Ми можемо провалити сьогоднішнє голосування в ООН. Ви вже бачили цифри від Джоша. — Американського посла в Організації звали Джошуа Вудвордом. — Наша підтримка послабилася. Більшість нейтральних держав, які обіцяли схвалити резолюцію, тепер планують утриматися або й навіть проголосувати проти неї. Мені дуже шкода.
— А щоб йому, — мовила Полін.
Перші сумніви з’явилися в неї у вихідні, й підтвердження побоювань засмучувало. Чесс вів далі:
— Китай перетягнув їх на свій бік, погрожуючи зупинити інвестиції.
Навпроти Полін сидів віцепрезидент Мілтон Лап’єр, пощипуючи бузковий шалик, у якому зайшов до кабінету. Новина його обурила.
— Ми зробимо те саме — скористаємося інвестиційними програмами за кордоном як важелем. Ті, кому допомагаємо ми, тепер повинні підтримати нас! — вигукнув він, у пориві емоцій ковтаючи склади на південний взір. — А як відмовляться, хай ідуть до біса.
Чесс терпляче похитав головою.
— Велика частина цих програм підв’язана до закупівель в американських виробників. Якщо відкличемо їх, почнуться проблеми з нашими підприємцями.
Полін сказала:
— Зрештою, не така вже й добра ідея була з тією резолюцією.
Чесс заперечив:
— Але всі ми погодилися, що це вдалий план.
— Замість того, щоб провалювати голосування, ліпше я відкличу резолюцію.
— Пропоную перенести затвердження. Скажемо, зробили це для консультацій щодо правок. Відкласти можна на скільки завгодно.
— Добре, Чессе, але мені крається серце, що сина такої гідної родини, як Акермани, терористи вбили з китайської зброї. Я цього так не облишу. Треба, щоб китайці розуміли: за все доводиться платити. Так це їм з рук не зійде.
— Можете висунути ноту протесту китайському послу.
— Неодмінно.
— Посол стверджуватиме, буцімто вони продають озброєння суданській армії і Китай не винен у тому, що суданці постачають його ІДВС.
— А самі китайці, разом із суданським урядом, заплющують на це очі.
Чесс кивнув.
— Уявіть, що вони казали б про нас, якби керівництво афганської армії продавало американську зброю сіньдзянським противникам Пекіна.
— Китайський уряд звинуватив би нас у спробі перевороту.
— Пані президентко, якщо бажаєте покарати Китай, чому б не посилити санкції проти Північної Кореї?
— Бо через це Китай хоч і зазнає збитків, але невеликих.
— Нехай, зате так ми покажемо світові, що Китай ігнорує приписи ООН. Це трішки присадить китайців. Бо коли вони почнуть заперечувати — видадуть себе.
— Дуже елегантне рішення, Чессе, мені подобається.
— І голосування в ООН не знадобиться, бо на Північну Корею й без того вже накладені торговельні обмеження. Тож все, що лишається нам, — посилити вже чинні.