— Журналісти просто між двох вогнів, — промовила. — От халепа.
Таб—у смертельній небезпеці. Тепер це вже не гра її бурхливої уяви, а підтверджений факт.
Сюзан подякувала чадському генералові й поклала слухавку. Звернулася до Тамари:
— Ви правильно зробили, що одразу прийшли до нас.
— Треба рятувати цивільних, — сказала Тамара, думаючи головно про Таба.
— Це ми зробимо, — запевнила Сюзан. — Щоправда, мені потрібне добро від Пентагону, але отримати його — не проблема.
— Я з вами.
Це було цілком логічно: вона ж бо надала головні відомості. Сюзан кивнула.
— Добре.
— Скажете, коли висуваєтеся і де можна до вас приєднатися.
— Обов’язково.
Тамара пішла до дверей. Сюзан гукнула її:
— І, Тамаро...
— Так?
— Прихопіть зброю.
Розділ п’ятнадцятий
Тамара наділа бронежилет і попросила дев’ятиміліметровий «Ґлок», що врятував їй життя на мосту. За відсутності Декстера резиденту-рою керував Майкл Олсон, котрий не став вигадувати причин, щоб втримати її, як обов’язково вчинив би Декстер. Відтак, разом із Сюзан Тамара поїхала на військову базу біля нджаменського аеропорту, де на них уже чекав загін із п’ятдесяти солдатів, і сіла у величезний гелікоптер «Сікорський», у який, окрім людей, вмістилася й уся техніка. Тамарі видали навушники з мікрофоном, щоб шум мотора не заважав розмовляти із Сюзан.
Вертоліт був повний.
— Як ми впхаємо сюди ще сорок цивільних? — запитала Тамара. — Доведеться летіти стоячи, — відповіла Сюзан.
— А таку вагу він підійме?
Сюзан усміхнулася.
— Не хвилюйтеся, це важкий гелікоптер, його розробили для підняття затоплених вертольотів у В’єтнамі. Може потягнути таку саму машину, як сам.
Подорож через Сахару тривала чотири години. За себе Тамара не боялася, але її гризла думка, що сьогодні вона може втратити Таба. Коли уявляла собі це, робилося млосно, і в якусь мить вона навіть злякалася, що зараз її знудить перед пів сотнею солдатів. Гелікоптер летів на швидкості сто п’ятдесят кілометрів за годину, проте над одноманітним краєвидом із піску та каміння створювалося враження, ніби він висить на місці. Перед самим прибуттям Тамара раптом зрозуміла, що хоче прожити з Табом усе життя і щоб їх більше ніколи й нічого ось так не розлучало.
Це усвідомлення поділило її життя на «до» і «після», і вона почала міркувати про наслідки цього рішення. Розуміла, що Табові почуття до неї взаємні. Попри невдалий досвід попередніх шлюбів із чоловіками, які їй були не до пари, відчувала, що цього разу не помилилася. Куди поїдуть? Як житимуть? Чи хоче Таб дітей? Про таке вони ще навіть не розмовляли. А сама вона дітей хоче? І про це Тамара ще ніколи серйозно не думала. «Хочу, — збагнула вона. — 3 іншими не хотіла, а з ним хочу».
У її голові роїлося стільки думок, що решта польоту минула непомітно, і вона аж здивувалася, коли приземлилися в Абеше. Відстань, яку вони здолали, наближалася до максимальної дальності польоту гелікоптера, тому перед початком операції мали заправитися.
У минулому Абеше було великим містом, перевальним пунктом на шляху через Сахару, яким століттями користувалися арабські работоргівці. Тамара уявила собі верблюжі каравани, що невпинно тягнуться неозорою пустелею, величні мечеті із сотнями вірян, багаті палаци з гаремами, повними знудьгованих красунь, і виснажених нещасливців на людних рабовласницьких базарах. Потому як Чад колонізували французи, майже все населення Абеше викосила моровиця. Нині Абеше перетворилося на невеличке містечко з ринком худоби та кількома фабриками з виробництва ковдр із верблюжої шерсті. «Імперії постають і падають», — подумала Тамара.
При місцевому аеропорту розташовувалася американська військова база, гарнізон якої становив лише одну роту, що змінювалася кожні шість тижнів. На злітній смузі на гелікоптер уже чекала вантажівка з пальним, тож за кілька хвилин він знову здійнявся в повітря.
Далі полетіли на схід, у напрямку останнього відомого місцеперебування журналістів.
Нарешті Тамара опинилася близько до Таба й уже скоро дізнається, чи не спіткала його біда і чи потрібна йому допомога.
За чверть години їм відкрився похмурий краєвид табору: вервечки нашвидкуруч збитих халуп, сумні, похнюплені біженці й брудні дітлахи, що гралися камінцями на курних стежках. Пілот тричі облетів над тим місцем уздовж і впоперек, проте жодних ознак групи не виявив.
Сюзан глянула на карту, визначила місце наступного табору й передала координати штурманові. Машина швидко набрала висоту й полетіла на північний схід.