Забагато «я». Їй було б значно краще, якби було «ми», а ще ліпше — «вони». Причина такого стану егоїзм, лінь і самозаглиблення.
Грюкають двері.
Катрина летить на підлогу, збита обіймами Тасіти.
— Ходімо в ліжко… — шепоче ослаблим п’яним голосом.
Дівчина з фіолетовим волоссям посміхається й гладить піддослідну по голові. Вона встигла прив’язатися до Тасіти. Вони з нею подібні. І стосунки між ними — це не кохання. Спорідненість.
Зрештою, Тасіта теж людина. Їй теж буває самотньо. Навіть частіше ніж іншим.
Її мучить совість. Допоки це відчуття ворушиться в ній, мені спокійніше. Допоки вона розуміє, що руйнує себе і свій талант, що грузне у твані бездіяльності. Допоки усвідомлює власну неспроможність встати на ноги, я спокійна.
14.03
Клацання мишки й клавіатури.
— Наступний!
— Я інженер за професією. Хотілося б працювати за спеціальністю. Але… Ви мене слухаєте? — Молодий хлопець насуплено дивиться з-під лоба на піддослідну, яка сидить у навушниках, втупившись в екран.
— Це моя робота. Слухаю, звісно.
— У мене немає досвіду роботи. Тому складно влаштуватися… — невпевнено продовжує юнак. — У вас знайдеться щось для мене?
— Залиште резюме й контактний телефон. Наступний!
До кімнати вкрадливо заходить Світлана Анатоліївна.
— Нарешті! Я вже думала, що ти й справді звільнилася! Як твоє самопочуття?
— У нормі.
— Чим ти там так захоплена? — Жінка обходить стіл і зазирає їй через плече. — Ти жартуєш?! Тобі нічим зайнятися?
— Я так релаксую, — відповідає.
— А алкоголь?
— Те, що я занурена в гру, ще не означає, що я не п’ю.
— Ага. Значить, тобі не краще? Усе ще переживаєш через нього?
— Зовсім ні. Уже не переживаю. Яка різниця, є він чи його немає. Я й при ньому пила. І без нього продовжую пити. Як була нікчемою, так і залишилася.
— Ти? Я завжди думала, що ти не така. Уважала тебе талановитою. Хоча й занадто гоноровою. Я, звісно, не люблю таких, але, як на мене, ти міцний горішок.
Тасіта клацає щось мишкою й знімає навушники. Дістає пиво з-під столу.
— Знаєш, я завжди сприймала робочий клас як привітних, люб’язних, доброзичливих людей. Між вами завжди існує якийсь особливий зв’язок. Ви схильні до взаємодовіри й взаємодопомоги. — Піддослідна відкручує кришечку. — Але й серед цієї верстви населення таких, як я, не люблять через відмінність. Ви терпіти не можете розвинених, освічених, талановитих людей. А знаєш, чому так?
— Чому ти…
— Я не закінчила думку. Потім суперечитимеш, — зупиняє обурення жінки Тасіта. — Ви вважаєте таких людей пихатими інтелігентиками, для яких ви приземлені смерди. Але ж ви самі… ви прирівнюєте будь-яку освічену людину до багатого мажора, ви ставите між ними знак рівності. Проте кожен з вас виховує своїх дітей, прагнучи вибитися якщо не в мажори, то хоча б в інтелігентики. Ви бажаєте своєму чаду «кращого життя», розуміючи, що освічена людина живе-таки краще. Чому ж ви глибоко зневажаєте тих, на кого рівняєте своїх дітей?
Світлана Анатоліївна ображено надимає губи. Тасіта п’є.
— Знаєш, ти справді пихата й гордовита. Твоє життя краще за моє. Але мене бісить, що ти цього не цінуєш.
Піддослідна хрюкає, похлинувшись пивом.
— Цінувати? Що? Те, що я через власний розвиток не можу обмежитися земними втіхами, такими як сім’я чи діти?
Жінка замовкає. Вона вже давно звикла до гучних слів дівчини. Саме тому співчуває їй, а не злиться.
— А талановиті люди й справді як більмо на оці. Ігнорують правила соціуму, живуть за власними законами. Але світ без мистецтва був би гіршим. Хтозна, чим це могло б закінчитися.
Тяжкий погляд затягнутих зморшками очей.
— Ти стаєш злішою. Ти ж не така насправді.
— Ти не настільки добре мене знаєш, щоб говорити про ці речі.
Допиває пиво й втуплюється пустими очима в екран. Монстри лізуть через горлянку.
15.03
Скипіла. Нарешті хоч якийсь вияв емоцій, окрім суму, болю, байдужості. Монстри таки дісталися її гострого нещадного язика й тепер стрибають на Катрину, заліплюючи мороком та образою її душу.
— Це все? Усе, що ти хотіла сказати. — Фіолетововолоса тремтить від стримуваних сліз та образи. — Я думала в нас почуття…
— Почуття? — Тася зводиться на ноги й виходить з-за робочого столу. — Дитинко, це просто секс! Очевидно, ти не помітила, що мені було дещо самотньо і я хотіла розважитися. Я прагнула втіхи й алкоголю. Ну, і ще трохи спорту.