Жінка гірко посміхається.
— Дорослі стають зіпсутими, розбещеними.
— Так. Ми, як прокисле молоко. З часом укриваємося пліснявою, шкідливою для себе й оточення. І мораль, яку ми сповідуємо, стає розмитою, досить умовною. У дітей такого не буває.
Коньяк повільно розтікається теплом по всьому тілу.
— Окрім того, діти хоробріші за дорослих. Вони не роздумують про смерть, захищаючись від сильнішого. А знайомлячись із людиною, не думають про зраду. Діти не бояться майбутнього, вони живуть сьогоденням. А те, що буде колись потім, вони сприймають як украй далеку веселу пригоду. І вони чекають її, наче власного дня народження. Ми, дорослі, боїмося думати про те, що нас чекає. Часто усвідомлюючи, що майбутнє залишиться таким же безрадісним і проблемним. Хоча… Як і діти, ми часто мріємо про прийдешнє.
Піддослідна опускає голову, переводячи погляд на екран, де стоїть на паузі гра.
— А ще вони частіше помічають прекрасне. Квітку, небо, сніг. А ми думаємо про одяг, гроші, переймаємось турботами. Нам не до монстрів під ліжком, принців чи дідів морозів. А ще діти нічого не бояться: лазити по деревах, падати, хворіти. Хіба ж це не викликає захоплення?
Обидві задумливо дивляться одна на одну.
— Привіт.
— А… Ти знову тут. — Тасіта й бровою не веде на молодого спортсмена. Лише зупиняється, щоб підкурити цигарку.
— Я настирливий. — Стас несподівано обіймає її ззаду.
— Чого прийшов? Мені здавалося, я ще вчора тобі сказала, що ти мені не потрібен.
— А я передумав. Давай станемо коханцями?
Дівчина завмирає. Їй гидко від нього. Від його обіймів, голосу, слів.
— Я теж передумала. Уже не хочу тебе. — Вона підносить кінчик запаленої цигарки до його обличчя. Хлопець сахається від несподіванки.
— І що сталося?
— Такий секс… — Тася підіймає голову й дивиться на вечірнє небо. — Такий секс — брудний.
— Що?
Тасіта сміється й махає рукою йому на прощання.
Вона приходила на роботу, щоб не залишитися наодинці з собою.
19.03
Розривається телефон. Ми обидві знаємо, хто це.
— Так?
Я неабияк дивуюся й тому майже не помічаю збентеження піддослідної. Вона й сама не думала, що відповість.
Здається, Жар теж не очікував відповіді. Тому зі слухавки чується лише сопіння, а далі тиша.
— Я слухаю? — Тася перевертається на дивані й підтягує до себе попільничку.
— Пробач, просто не очікував, що ти відповіси, — хрипко говорить хлопець.
— Я можу покласти назад слухавку, — пропонує чи то серйозно, чи то жартома, підпалює цигарку й перевертається знову на спину.
— Ні, не треба. Я так давно хотів тебе почути!
Тасіта гірко посміхається й видихає дим у стелю.
— Навіщо? Я думала, ми вже все з’ясували. Ти — брехун. Я — нікчема.
Ображене сопіння.
— Я говорив з Сашком.
«Із хлопцем, якому я врізала через дівчину з фіолетовим волоссям?»
— Зі Світланою Анатоліївною.
«З жінкою без майбутнього?»
— Зі Стасом.
«О-о-о-о, з цим хтивим спортсменом?»
— Ти переслідуєш мене? — Піддослідна болісно скулюється на дивані. — Навіщо?
— Я турбуюся…
Мовчанка.
— Тасю, послухай-но. Усі люди в цьому світі шукають свою половинку…
Дівчина скептично гмикає.
— Усі! — Жар говорить із притиском. — Усі шукають, але більшість не розуміє, що половинка — це віддзеркалення, протилежність того, хто шукає, що половинка складається з тих рис, яких не вистачає їм самим. Ти потрібна мені. Без тебе я — млявий позитивний суб’єкт. А ти? Ти без мене — жорстока, ображена на весь світ стерва.
Здавлений смішок.
— Але разом ми стаємо людьми. Коли двоє зближаються, вони притираються і їм передаються часточки одне одного. Не відкидай мене.
Тасіта курить. П’є пиво. Дивиться в стелю. Її щоками течуть сльози.
— Я спала з дівчиною.
— Я знаю.
— Я пропонувала переспати Стасу.
— Я знаю.
— Я знову перестала вірити в себе.
— Я знаю.
— Чому?..
— Тому що ти не можеш побороти морок. Тому що тобі самотньо. Тому що п’єш. Тому що моє почуття сильніше за все це. Тому що я вірю тобі і в тебе. І не кажи мені більше, що не варта світла. Усі дають слабину. Але не всі сходять на вершину. Ти — зійдеш. І не через мене. Не через когось іншого. А через те, що ти любиш життя. І не дозволиш собі змарнувати його так.
Цигарка гасне.
— Приїжджай до мене. І ні до кого іншого.