ЗЕМЛЯКИ В НАРИСАХ І РОЗПОВІДЯХ
НАШ ЗЕМЛЯК ОЛЕКСІЙ ГАЮН — АРХІЄПИСКОП ФЕОДОР
У миру — Олексій Олексійович Гаюн
Народився 17.02.1958. Тезоіменитство — 24 серпня
Хіротонія — 05.08.1992
На кафедрі з 15.04.1997
Архієпископ Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор (Олексій Олексійович Гаюн) народився 17 лютого 1958 року в селі Немовичі Сарненського району Рівненської області в селянській родині.
1975 року закінчив середню школу і вступив до Рівненського інституту водного господарства, але навчання покинув. Протягом 1977–1978 років працював на одному з заводів у Рівному.
З 1978 по 1984 рік навчався в Московській духовній семінарії. Проходив військову службу. 1987 року закінчив Московську духовну академію з вченим ступенем кандидата богословських наук. Тоді ж був направлений до Свято-Успенської Почаївської Лаври.
24 грудня 1987 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Феодор на честь преподобного Феодора, князя Острозького.
10 січня 1988 року був висвячений у сан ієродиякона, 7 жовтня 1990 року — в сан ієромонаха. Потім майбутнього владику було переведено до Свято-Духівського скиту Почаївської Лаври і призначено благочинним обителі.
У травні 1991 року ієромонах Феодор повернувся до Лаври і був призначений викладачем Почаївського духовного училища.
5 червня 1992 року був возведений у сан ігумена і призначений намісником Свято-Успенської Почаївської Лаври, 1 серпня того ж року прийняв сан архімандрита.
5 серпня 1992 року відбулася хіротонія архімандрита Феодора в єпископа Почаївського, вікарія Тернопільської єпархії.
8 грудня того ж року владику призначено ректором Почаївської духовної семінарії.
27 липня 1996 року звільнений з посади намісника Почаївської Лаври зі збереженням посади ректора духовної семінарії. Обителі було надано статус ставропігійного монастиря.
З 15 квітня 1997 року владика Феодор — єпископ Кам’янець-Подільський і Городоцький.
2006 року, в день Ангела Блаженнішого Митрополита Володимира, 28 липня, за Божественною літургією єпископ Феодор був возведений у сан архієпископа.
КУДИ ВЕДУТЬ ТЕБЕ БАТЬКУ!?
Савчин Олексій Степанович.
Рік народження 1900.
Голова села з 1942 по 1944 роки.
Загинув у Ровенській тюрмі.
Місце поховання поки що невідоме.
Той січень, місяць передостанньої воєнної зими 1944 року видався на біду для поліщуків лютим і холодним. Тріскучі крещенські морози з пекучими пекельними вітрами загнали весь Немовицький люд на єдині теплі місця на світі — печі,що казалися раєм у холодних, злиденних і принишклих у постійному передчуті горя і біди, оселях під солом" яними стріхами.
Снігова віхола не вщухала мабуть з тиждень. Біла ковдра стала такою товстою, що без лопати з хати не можливо вибратися. Село сховалось під цим холодним пухом. Якби не тонесенькі цівочки диму над хатками, бо вогонь підтримували в печі постійно, інакше прийдеться зичити жар у сусіда, то білі купини поліських хатинок з маленьким віконцем на всю стіну, були б зовсім не помітними.
Скрипіли на вітру в" язи і тополі, надривисто гуділи і стогнали старі ясени з вербами; вітер, мов між туго натягнутими струнами, натужно грав на гілках наскрізь перемерзлих дерев. Нагинав їх ледь не до самої землі, на мить стихав і знову брався за своє.
1943р. Наконечні Соня і
Тодік. Позаду в дверях
Савчин Дарка.
Фото зроблено німецьким
воякою і прислане ним
у 1945 році.
У вистудженій вітрами хаті Голови села Савчина Олексія Степановича, ладно складеного 44-річного поліщука, на печі сиділо четверо підлітків. Старший син від Федота, першого чоловіка Дарки — Йосип вже мав жінку Соню і синочка- до всього цікавого непосиду і не по літах розсудливого шестирічного Тодіка. Вже був самостійним, і тільки в нього, звісно крім батька, були німецькі блискучі чоботи. А менші Дарчині діти від Олексія: Паланя, Василь, Макар з найменшим Іваном щільно притулившись, вкрилися старезним, з діркою на дірці, дідівським кожухом, з острахом напружено вслухалися у завивання хурделиці, "коли ж вона проклята стихне?" бо вже тиждень сидять безвилазно на печі. А на вулицю так хочеться!.. Адже батько тиждень тому казав мамі, що в село увійшли "совецькі" солдати.