Марія КУЗЬМИЧ.
ЖИВ КОЛИСЬ В СЕЛІ ВИСОКИЙ ХЛОПЧИНА
Для людини суто технічної, інженерної натури, для якої завжди найприємнішим трунком був запах каніфолі від паяльника при монтажі якогось небаченого в селі радіодива, перші римовані думки стали несподіванкою, навіть для неї самої.
В дитячі іа юнацькі роки багато читав, але поезія його в полон ніколи не брала, адже любив лише прозу і тільки її.
І ось- тобі на, така метаморфоза…
В 1988 році, коли йому стукнуло п”ятдесят появився перший недолугий вірш. В переддень того ювілею довго не міг заснути, переосмислюючи своє життя, збагнув всю суть, всю значимість, оцієї життєвої віхи….
А, коли, того ж таки, 88 року на святкуванні 25-річчя випуску з інституту привітав своїх колег — випускників у віршованій формі, то ті подумали, що Федір Наконечний мабуть теж примудрився сісти на трансформатор, як той студент, про якого розповідав викладач. Колись він відвідав один з радіоцентрів, де й зустрів свого колишнього студента. Звісно той уже був інженером. Викладач здивувався, що той розмовляє віршами. Прямо Пушкін! В чому причина феномену, що трапилось? Виявилось, що той сів на високовольтний трансформатор. Крім просмаленої дірки на штанях обійшлося все більш-менш благополучно, от тільки після цього…почав писати вірші.
Однак у своїй книзі “Телевізійними стежками” Ф.Наконечний авторитетно заявляє: “…., що на трансформатор не сідав, хоч кіловольти для мене теж давно знайомі..”
Особливий стиль і манера автора висловлювати свої думки, задушевна мелодійна лірика й філософія поетичних рядків викликають асоціації з образами філософів Сократа, Сковороди, Шевченка.
Доведена до філігранності майстерність і композиційна стрункість рядків із винятковою музикальністю та пластичністю образів, несе глибокий життєвий зміст. В кожному рядку відчувається — поет віддано любить людей і той світ, в якому вони живуть. Йому властиве не лише тонке, а й по справжньому глибоке відчуття струн людської душі й барв поліської природи. Мова рядків його віршів ясна, чиста, співуча…
Вірші, що наведені нижче читаються легко і з величезним задоволенням. Зовсім не відчувається штучності і навмисності в образах, читаєш і віриш, що це не вигадане, живе і таке колоритне, яким його бачить романтик, поет-лірик, радіоконструктор і телевізійник Федір Йосипович Наконечний: