08.08.2007 року
Знов тебе зустрічаю…
" 7"
Знов тебе зустрічаю,
Хоч не знаю чи люб,
Знов усмішку чекаю,
Щоб злетіла із губ.
Та дарма те чекання,
Бо весни вже нема —
В серці щем, осінь рання… / Двічі /
А що далі? Зима.
Та залиш мні надію,
Геть її не жени,
Бо про тебе ще мрію:
В цім не бачу вини.
Хай душа стрепенеться —
Ця тривога дарма —
Весна знову вернеться, /Двічі/
Зачекає зима!
Знов усмішка зустріне,
Ясний погляд зловлю…
Ніжний шепіт долине:
«Тебе вірно люблю».
Ми про зиму забудем
Й про роки, без жалю…
В раю знову побудем, /Двічі/
Де є слово «люблю».
20.05.2008 р.
/8/ Ми — земляки
Для всіх нас, друзі, люба Україна,
Багата й щедра звіку тут земля…
Та ще Мала у всіх є Батьківщина,
Де перший подих робить немовля.
Приспів:
Ми — земляки — немовичани,
Ми любимо село своє…
Хоч не герої — люди ми звичайні,
Та дружба всім наснаги додає!
Нехай той Київ від Немович більше,
І не біда, що в нас метро нема,
Та не знайти ніде людей щиріше:
У наших душах не оселиться зима.
Тому разом збираймося частіше,
Ми — земляки, рідні в нас півсела…
Батьківська хата в світі найрідніша,
Вона дорогу нам в життя дала.
Стоїть село, бо древнє тут коріння
Стоїть село, бо древнє тут коріння,
Росте село, тут молоді розмай…
Своїх дідів нащадки це — насіння,
Всміхнись їм доле, Боже помагай!
А згадка ця в дитинство переносить,
Є вулиця в селі, що Вістровом зовуть
Спогад про неї в душу щем привносить.
Тут починався мій життєвий путь.
Я пам’ятаю, ранньою весною
Лиш човен взмозі доплисти сюди…
Та не була та вулиця сумною,
Де лиш хати і верби край води.
Дитячий галас звично йшов луною,
Веснянки дзвінко по воді пливли,
Бо розпрощалися з зимою,
Сніги пройшли, надії ожили.
Дитинства спогад в Вістрів мене манить,
Тут просльозитись не боюсь…
Коли в село заглянуть поталанить,
Корінню верб старих тих поклонюсь.
Червень, 2011 року
Наконечний Ф.Й.
КАШЕВСЬКИЙ СТАВ
Ф. Наконечний
Таке було: в селі з’явлюся,
На став Кашевський я біжу…
Я — не рибалка, зізнаюся,
Спінінг з собою не вожу.
Чом на ставу мені так мило?
Не старожил, бо, цей наш став:
Колись Рудинка ледь струміла
Серед городів і заплав.
Кашевський міст і шлюз бетонний
Рудинку сонну запрудив
І плин її, хоч монотонний,
В дзеркальне плесо розродив.
Рибалкам нині вольна воля,
Навіть в негоду там клює…
То не моє, чомусь доволі
Душа шукає все ж своє.
Окраса ставу — не карасик,
Там гордий птаха поселивсь.
Так, білий лебідь плесо красить,
З країв заморських появивсь.
Дружня сім’я, вже й лебедята
З батьками рядом, знай, пливуть…
Такої вірності, мов свята,
Сельчани теж роками ждуть.
Я долучитися бажаю —
Батон-презент в руках несу.
Його на радість обміняю,
Радість відчути ту красу.
І хоч не довгі ці гостини,
Що ж, пригостились, попливли…
Несуть нам щастя ці хвилини —
В раю земнім ми побули!
28.06.2011 року
Пісні
Ми — земляки
Для всіх нас, друзі, люба Україна,
Багата й щедра звіку тут земля…
Та ще Мала у всіх є Батьківщина,
Де перший подих робить немовля.
Приспів:
Ми — земляки — немовичани,
Ми любимо село своє…
Хоч не герої — люди ми звичайні,
Та дружба всім наснаги додає!
Нехай той Київ від Немович більше,
І не біда, що в нас метро нема,
Та не знайти ніде людей щиріше:
У наших душах не оселиться зима.
Тому разом збираймося частіше,
Ми — земляки, рідні в нас півсела…
Батьківська хата в світі найрідніша,
Вона дорогу нам в життя дала.
Каштанова осінь