Він налив їм ще по келишку псевдогрушівки. Драккайнен натужно проковтнув слину, але подумав, що коли рідина вже протиснеться крізь його стиснене горло, то йому стає добре всередині.
— Ми були бандою вчених. У таких є два шляхи реагування, коли вони наткнуться на щось, що суперечить науковому матеріалізму. Або відвернутися, затулити вуха, заплющити очі й повторювати: «Артефакт, артефакт, не існує, випадкове, неважливе, невідповідне, немає» або хутенько вигадати наукову теорію. Так виникли «креативні поля», «свідома трансмутація», «тавматургічні метареальності». Магія мовою академічної писанини одразу стала прийнятною. Ясна річ, усі ці теорії з'явилися разом зі зліпленою на колінці термінологією, бо, як то кажуть, нам бракувало «семантичних дериватів». Тому припускаю, що з наших звітів ніхто не міг нічого до пуття зрозуміти, окрім того, що екіпаж станції «Мідґаард-ІІ», ймовірно, знайшов велетенську колонію грибів, схожих на псилоцибе. Теорії розвивалися дедалі інтенсивніше, за вечерями панували «неоплатонічні постулати», «гіперкреація» і тому подібне. Вони дійшли до висновку, що урочища — це місця, в яких світ набуває справжньої, вільної від псевдооб'єктивізму форми. Має щось спільне з реальністю платонівської ідеї, інакше кажучи, що це вихід із печери матеріалізму. Це місця, в яких усе може стати всім, досить лишень сформувати це волею. Це була лише одна з теорій, а вони навигадували їх штук сім і сварилися через них. Виявилося, що коли ми позносили на базу землю з урочищ, рослини, гриби та проби, то почали творити дива й там. Дослідницький персонал здіймав у повітря вогняні кулі, перетворював птахів на каміння, Ван Дікен, який був абсолютно фанатичним атеїстом і психом, щодня відтворював дива Ісуса, перетворював воду на вино, ходив по воді, множив хліб і рибу, під час обідів влаштовував пародії меси, на яких перетворював випічку Дюваля на шматок сирого м'яса, а вино — на кров, переважно для того, щоб його подратувати, бо виявилося, що той все ж глибоко всередині вірить.
Вони випили. Драккайнен констатував, що до цієї недогрушківки можна звикнути.
— Як дійшло до різанини?
Фйолсфінн на мить застиг, здіймаючи сліпі, заповнені блакитним льодом очниці.
— До різанини? Це була не різня, а семінар. Я думав, що тільки Дюваля й мене вбили.
— Станція пуста і зруйнована. На місці я знайшов чотири трупи. Дюваля перетворили на дерево, як і мене. Лезергазе й Завратілову зарізали біля ніг статуї. Галлерінґа наполовину перетворили на камінь. Дах був руйнований, ворота — висаджені в повітря. На місці залишилася одна примара урочища, різновид: тасманійський жабо-диявол. Примару я ліквідував, Дюваля зрубав, інші залишки заніс у будинок станції, а потім його спалив. Я тут для того, щоб поприбирати після ваших семінарів, Фйолсфінне. Куди поділася решта? Я локалізував тебе і Ван Дікена. Мені бракує Ульріке Фрейхофф і Пасіонарії Калло.
Фйолсфінн сперся на спину, масажуючи обличчя, обережно протер пальцями крижані повіки, потер чоло й обережно торкнувся веж і донжонів, що стирчали з його голови.
— Спалив... Боже, всі мої нотатки, всі проби... Добре. Потім. Виникли два табори. Коли до нас дійшло, що це таке, більшість вважала, що це вкрай небезпечне явище. Більшість, бо ми з Дювалем якраз вважали, що це відкриття саме такого типу, який слід вкинути в неактивний вулкан і залити бетоном. Але троє з нас вважали інакше.
Він на мить замовк і задивився у вогонь.
— Ван Дікен, Фрейхофф і Калло. На їхнє переконання, ми відкрили щось на кшталт абсолютного Філософського каменя. Ключа до майбутнього. Відкриття всіх часів. Прометеєвого вогню і так далі. І їм ішлося навіть не про достаток, кінець голоду й добробут для всіх. Найбільше їх надихало те, що тепер можна буде втілити республіку філософів. Пригадати собі всі ті чудові нездійсненні соціальні ідеї, що розбилися об людську природу. Створити нову, кращу людину і новий, кращий світ. Маючи магію в руках, можна творити утопію. Коли людська природа стане на шляху, її можна сформувати, як пластилін. Кінець нетолерантності, насильства, нерівності, бідності та хвороб. Утопія.
Він знову замовк.
— До того ж виявилося, що вони контактують... як вони це назвали... з метакреативним створінням. У нас були дуже обережні контакти з місцевими, ми з ними навіть торгували, щоб отримати артефакти, інформацію про мову, збирати матеріали, у нас були механічні аналізатори, що накручувалися пружинами, як патефони, камери на оптичному носії, реєстратори звуку. Але це відбувалося під повним прикриттям, під контролем і рідко. А ця істота прийшла просто на станцію. Вони зустрічалися з нею в лісі.
— Одноокий карлик на двоколісному візку, запряженому віслюком? — різко перебив Драккайнен. — Продавець магічних артефактів? Такий собі Вороняча Тінь?
— Не знаю, я його не бачив. Навіть не знаю, якої статі була та істота. Її бачили лише Ван Дікен, Фрейхофф і Калло. Невідомо навіть, чи це була одна істота й чи це взагалі була істота, чи, може, щось, що згенерувало урочище. Але вони стверджували, що тут є «метакреативні створіння», які цілком підтримують те, що вони хочуть зробити. Ми жахливо сварилися. Вони не мали наміру відступати, навпаки — хотіли негайно розпочинати експерименти на місцевих, а потім знайти спосіб перенести чинник «М» на Землю. Дюваль страшенно картався. Сказав мені тет-а-тет, що ми маємо їх якось ліквідувати. Знешкодити. А якщо це буде неможливо, бо після цих лісових зустрічей вони почали добре розбиратися в цій «свідомій метакреації», назвімо це так, він мав намір вислати дві радіолярії. Я здогадався, що він має на увазі. Дві кодові абревіатури. Спочатку тричі els, наступного дня тричі fomp.
— Тричі «ЕІІоі Llamah Sabahtani»: оголошення критичного режиму й карантину, а потім тричі «Fire On Му Position»: самознищення, — поволі переклав Драккайнен. — Вислав?
— Не знаю. Я почав з ними сваритися. В рамках семінару. Щоб відвернути увагу. Дюваль непомітно вийшов у клуню, де в нас була секція зв'язку. Не повертався дуже довго, зрештою я зрозумів, що щось сталося. Спалахнув скандал, під час якого вони вдалися до магії. Запхали решту в сусіднє приміщення й заблокували двері за допомогою телекінезу, я вдарив Фрейхофф «щитом», таким ніби телекінетичним полем, і пробився до дверей. Дюваля ніде не було. Я втік зі станції. Мене наздогнали на узбережжі, на кручі. Розгорнувся бій. По суті... сніжками. Якщо людина сконцентрується, то сніжка різко вивільнює водень і кисень, після чого вибухає. Фрейхофф створила кульову блискавку, якусь мить ми її відштовхували то в один, то в інший бік, вибух зачепив мою руку. Ван Дікен схопив мене і зробив так, що мої очі також вибухнули. А потім вони зіштовхнули мене з кручі й ув'язнили в кризі. Решту ти знаєш.
— Els і fomp, — повторив Драккайнен. — А відреагували наче на sam: «Salvate Me». Щось тут не сходиться. Хто знав коди доступу до радіолярії?