- Пару разів, недалеко, на кілька днів, вздовж берега. Як там вдома? Як мамка, батя? Коли приїдуть? - скривився, коли старший простягнув цигарку.
- Блін, а ти нормально витягнувся, на турніку висиш? - Гоша любувався, криво посміювався і почісував плечем небрите підборіддя.
- Доводиться. - яскрава форма і яскраве гладке лице дико контрастували з приїжджими, Андрію стало шкода брата і друга, сидять там, у болоті, забивають ним себе в могилу і думають, що земля плоска.
- З мамкою все добре, сумує дуже... - старший брат уважно провів поглядом рожеве тіло під прозорими білими шортиками і такою ж майкою, - Сам знаєш, якби не робота, вирвалася б перша за нас. - посмішка й хлопок по змужнілих плечах молодшого, - А батя... Батя як завжди, типу сильний, а сам ледь не плакав. - Вадим перевів погляд на брата, - Передавав тобі краба, так що тримай. - Вадим міцно вчепився в зап’ястя молодшому і започаткував сміх трьох.
***
Набережна. У руці кожного по літровій пляшці пива і сухарики. У сідниці давив бетон перегородки, на горизонті завмерли іграшкового розміру кораблі, а праворуч сліпило фенікс-сонце, що кожного дня топило червоні спалахи в спокої лазурної води.
Андрій, морячок, переодягнувшись у зручні шорти і майку-тільняшку, запускав у море плоскі камінці. Брат, Вадим, підхопив забаву і, обіймаючи молодшого за плече, запускав далі, хвалився силою на п’ять років старшого. Хоча молодший і не напружувався сильно, хоч якась данина тому, що старший не має пристойного життя. Але кому судити?..
Повз трійці проходила різнобарвна маса людей, кожний знаходився у своїй оболонці байдужості стосовно інших. Але в друзів була перевага, їхня оболонка потрійна, єдина на всю компанію. Це зближувало, здіймало простір на жарти, а вуста на затерту повторами посмішку. Щиру і радісну.
- Не відмітити гріх. - заключив дискусію старший, а молодший під пасивну згоду друга потягнув усіх на вокзал. Бабусі з надписами щодо житла стояли і сивого вечора.
Домовилися за однокімнатну квартиру до одинадцятої ранку. Йшли недалеко, хвилин десять і це при максимальному порозі, який задавала квола хода бабусі.
Спритність погляду, німий обов’язок відпочити і романтичність думки, що навіювала нічна Одеса, характеризували стан гуляк, які, розрахувавшись із бабусею, пішли отоварюватися на одному з вуличних цілодобових ринків.
Хотіли відпочити у повний зріст, однак без жіночого супроводу такий зріст був би «ясельним». Тому...
На розі вулиць тимчасового житла і ринку стояли жінки комерційного сексу. Розмальовані, відкриті і нав’язливі проханням відвідати їхній плід. Не першої свіжості, та все ж.
Поцілунок. Цікаво, яка вона на смак? Андрій дивився на наймолодшу, ще скромну віком, приховану опущеною головою і золотавим під ліхтарями волоссям. «Вперше тут?»
- Ось цю. - «Як прудко брикається її маленький рожевий язичок?..»
- Візьми щось серйозніше. Досвідчену. - шептав на вухо брат.
- Як тебе звати? - «Їх» не цілують, але цю поцілувати хочеться.
- Оля.
- Не бійся. - взяв за руку, хотів поправити пасмо довгого волосся, як бачив у фільмах, але під регіт брата і друга зупинився, - Не проти скласти мені компанію? - Андрій, наскільки міг, мило посміхався, лице і шия набралися багрянцем, чомусь хотілося стати для неї тим самим єдиним. Можливо першим і точно останнім. Брат висміював, «Це ж товар».
Замість відповіді отримав помах довгих вій.
Вибір Вадима ржав. Саме ржав, адже жіночим сміхом там і не пахло, лише глибоко голосне гигикання з гострими брудом жартами.
Вадим підштовхував молодшого у спину, а Гоша вже під руку з дамою, що легко змагалася у віці з його мамою, попрямував до орендованої квартири.
***
Гуляли. Пили. Зганяли сексуальну напругу і знову пили.
Перша ночі. Свідомість трьох розмазалася у байдужі до оточуючого світу мазки, хотілося пригод, драйву, а Андрію-морячку просто персиків. Тим більше, що вони були вічним товаром на цілодобовому ринку.
«Мама зараз теж їх продає...» З ностальгією подумав моряк і підбив усю компанію на похід за солодким і соковитим.
Дівчата сміхом, а хлопці жартами й сміливим окриком до перехожих, що вони тут головні, рухалися вверх вулицею до ринку.
Вічної любові з Олею уже не хотів, лише раз-другий побути «в ній». З її умінням він точно був не першим, хіба що у новому десятку «отоварених».
Над головами світили холодні ліхтарі, більш контрастніші, ніж напередодні, ніч стала глибшою, тихішою, але все одне залишалася гамірливою.
Металева банка під ногами кілька разів міняла господаря удару, а тоді з приглушеною луною впала у стічну яму. Безтурботно. Поцілунок у щоку, а тоді й в губи, правил проституток для Олі не існувало, лише приємний гарний хлопець, який говорив, обіцяв і п’янив бажаним, хоч і сам був п’яним. «Може стане останнім?» Божевілля.