Він зупинився, голосно відхекуючись. Був озброєний сучкуватою палицею.
– Ух-хе, все ж ви врятувалися. Чого вони від вас хотіли?
– Ішлося не про мене, а про Капітана Немо. Вони хотіли спіймати його.
На розмову не було часу. На нас уже наступала ватага, що обшукувала край ліска.
– Ходімо звідси, – шепнув я. – Вони, мабуть, дуже розлютилися, бо Немо втік.
Не кваплячись, обережно ми пробралися крізь молодий лісок аж до табору Орнітолога.
– Закурите? – Орнітолог вийняв з кишені пачку цигарок. Ми посідали перед його трикутним наметиком. Тремтячими від нервування пальцями я витяг з пачки цигарку.
– Побоююсь за Немо, – сказав я. – Не знаю, чи пощастило йому втекти.
Орнітолог подав мені вогню.
– Таки моя дудка на щось придалася? – засміявся він.
– Авжеж, – погодився я. – Може, ви майстер чорної й білої магії?
– Не майстер, а лише підмайстер, – скромно сказав він. – Загадку, зрештою, легко розгадати. Я вже лягав спати, коли почув у лісі якісь голоси. Це мене стурбувало, бо тут уночі завжди безлюдно. Я вирішив трохи роздивитись навкруги і побачив, що через ліс до мису крадеться чималий гурт хлопчаків і дівчат. Пішов обережно за ними, а потім почув голос дудки.
Я підвівся з землі.
– Треба вже повертатись. Потерпаю за Капітана Немо. Це я підвів його під небезпеку.
Ми пробралися через лісок і вийшли на мис Судака. Ватаги вже там не було. На березі озера панував спокій.
– Правду кажучи, я не дуже розбираюсь у всіх цих дивних справах, – звернувся до мене Несправжній Орнітолог. – Це озеро повинно зватися Диявольським. Увесь час тут відбуваються якісь бійки, підступи, напади. Як не гарцери з бешкетниками, то ті з гарцерами. Як не Капітан Немо, то таємничий тип з автомашиною, що плаває по воді, наче моторка. Якісь пастки, засідки, лови.
– Якийсь Несправжній Орнітолог, – підхопив я. – Бо ж немає пташки ківіка. Марта викрила вас.
– Чого ви чіпляєтесь до мене? – обурився він. – Ви вірите тій дівчині тільки тому, що вона вигадала птаха ківіка? Я знав, що вона жартує, але, маючи почуття гумору, і собі відповідав жартома. Зрештою, – він знизав плечима, – мені байдуже, чи ви вірите, що я орнітолог, чи ні.
Я посміхнувся.
– Коли вам це приємно, я й далі віритиму, що ви знаєте птахів. Я вам зобов'язаний. Дудка справді чарівна. Чи можна ще лишити її в себе?
– Звичайно. Прошу користуватися нею.
– Мені вже пора, – мовив я і подав Орнітологові руку.
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
Розмова із шпигункою. Хто кого обдурив? Комедія пана Анатоля. Візит Бороданя. Кого я вистежую і кого хочу пограбувати? Про захоплення автомашинами. Біля ятки з пивом. Що сталося з Чорним Франеком? Князь спінінгу і Бородань настирливо йдуть до мети. Зобов'язання.
Бронка прокинулася дуже рано. Я ще міцно спав, коли вона скупалася в озері, вдяглась і навіть приготувала сніданок. Аж тоді обережно постукала в шибку мого самохода.
Я мовчки їв сніданок, дивлячись на ніжне обличчя дівчини. Вона ні про що не запитувала, не виявляла цікавості до подій учорашнього вечора. Ніби зовсім не знала про засідку на мисі Судака.
– Чорний Франек не буде ватажком, – раптом сказав я.
– Звідки ви знаєте?
– Йому знову не вдалася його витівка. Не думаю, що ватага простить новий провал.
– Не розумію, про що ви говорите… Я зайшов з іншого боку.
– Розкажи мені докладно про листа, якого ти знайшла перед моїм наметом. Підозрюю, що ти розкривала його.
– Неправда. Я його не розкривала й не читала! – вигукнула Бронка.
Я сумно похитав головою.
– Отже, вони правду казали…
– Хто?
– Марта і гарцери. Вони застерігали, що ти шпигунка і зрадиш мене. А я ж не зробив тобі нічого поганого, навпаки, хотів добра тобі й Чорному Франекові.
Вона почервоніла, але не промовила й слова. А я вів далі:
– То був лист від Капітана Немо.
– Я його не читала…
– Капітан Немо призначив мені в тому листі день, годину й місце зустрічі. Я не виказав нікому таємниці, він теж не зробив цього. Та все ж Чорний Франек разом зі своєю ватагою підстерігав нас у призначеному Немо місці. Але засідка не вдалася йому; і твоя зрада була ні до чого.
– Присягаюся, що я не розкривала того листа й не читала, – повторювала дівчина.
– Проте вчора ти знала, що Чорний Франек спробує впіймати Капітана Немо. Не заперечуй. Саме тому ти й непокоїлась. Тобі подобається Капітан Немо, і ти не хочеш, щоб його впіймала ватага Чорного Франека, бо ти зневажаєш її. Але, з іншого боку, ти хочеш, щоб Чорний Франек знову командував ватагою, а для цього треба було впіймати Немо. Ти так розгубилася, що аж розплакалась, не знаючи, що робити. Так чи ні? – підняв я голос.