Капітан Немо без чорного плаща й каптура. Капітан Немо з відкритим обличчям!
На глісері стояла невисока худенька дівчина з довгою косою.
Марта.
На якусь мить хлопчаки з ватаги завмерли, Чорний Франек теж перестав пливти. їх ніби паралізувало відкриття того, хто такий Немо.
– Так, це я Капітан Немо! – вигукнула Марта. – Це від мене ви стільки разів утікали, наївшися страху. Це я вас стільки разів перемогла. І тепер я теж вас не боюся. Тільки підступіть, і я пущу в роботу спінінг.
Я подумав: «Немо, як завжди, полюбляє ефекти». Але цього разу я розумів «його». Побачивши, що буде змушений скоритись більшій силі, він волів сам показати, хто він такий, аніж дозволити, щоб з нього здирали плаща й каптура. Це було б занадто принизливо. Чорний франек крикнув:
– Не бійся їх! Я тобі допоможу…
Кількома помахами рук він підплив до глісера. За секунду вже переліз через борт і став поряд із дівчиною.
Я ввімкнув фари, натиснув клаксон і в'їхав у воду, прямуючи до глісера й човна.
– Міліція! – вереснув хтось із ватаги. Напевно, подумали на мій самохід, що це моторка.
І, страшенно переполохані, гукаючи один одного, завернули до берега, де на них чекала решта ватаги.
– Дякую тобі, Франеку, – сказала Марта. – Тепер, може, віддаси мені перстень?
Чорний Франек засміявся:
– Ну, звичайно, я віддам тобі його зараз. Але він у моїй одежі на березі. Спершу я звільню гвинт від очерету.
І він скочив у воду.
Я спинив самохід біля борту металевого човна.
Дівчина накинула на себе плаща з каптуром.
– Звідкіля ви тут узялися?
– Вчора ми натрапили на цей ятір і подумали, що ватага спробує вибрати з нього рибу.
– Це ятір мого батька, – пояснила Марта. – Батько боявся, що його порвуть йому, як це зробили рибалці Плиті. Він хотів стерегти ятера всю ніч, але стомився б і вдень не зміг би працювати. Тому я взялася стерегти.
– Ти дочка рибалки? – поцікавився Чорний Франек.
Продовження розмови я не чув, бо відплив до другого берега. Хотів побачити, що робить ватага. Але хоч я і плив поволі уздовж смуги очерету, освітлюючи берег фарами, та нікого не помітив. Мабуть, ватага чкурнула до свого таємного табору.
Я повернувся назад. Гребний гвинт глісера вже був очищений від очерету, мотор завівся дуже легко, однак Марта ще не збиралася повертатись додому.
– Певно, ватага не має чого їсти. Коли нас не буде, може, знову захочуть добратись до ятера? Зачекаймо тут до світанку.
Ми підтягли глісер і човен ближче до берега. Я виїхав самоходом на землю.
Ми посідали на траві під деревами.
Місяць уже ховався за виднокругом, стало дуже темно, як завжди буває на короткий час перед світанком.
– То що ж, Капітане? – звернувся я до Марти. – Чи після цього уроку ти й надалі збираєшся сама боротися з ватагою? А може, все-таки слід подумати, чи не діяти в більшому гурті, з друзями?
– Я повинна прогнати звідси цю ватагу. Назавжди. Інакше тут ніколи не буде спокою, – опиралася Марта. А потім штурхнула в бік Чорного Франека. – Ну, віддай мені персня.
Хлопець неохоче віддав.
– Шкода, що ти його забираєш у мене. Це була б гарна пам'ятка про одну незвичайну дівчину.
Вона знизала плечима.
– Зовсім я не незвичайна.
– А твій глісер? А те, як ти закидаєш спінінг! А це прізвисько – Капітан Немо? – говорив із захватом Чорний Франек.
Дівчина зневажливо махнула рукою.
– Кажу тобі, що в цьому немає нічого незвичайного. Мій батько рибалка, я народилась біля цього озера, навчилася ловити рибу й закидати спінінг. Батько сказав, що коли, закінчивши школу, я складу екзамени і вивчатиму іхтіологію, дядько зробить мені глісера, а батько полагодить великий мотор, який випадково купив у Ольштині. А ти повинен знати, що мій дядько будівельник човнів в Оструді, а батько має кілька човнів, з різними моторами. Я склала екзамени в університет, а коли скінчу іхтіологічний факультет, буду рибалкою, як мій батько, тільки освіченим, вестиму рибне господарство на озері. А щодо мого прізвиська, то просто моєю найулюбленішою книжкою була «20 тисяч льє під водою» Жюля Верна. Дома я тільки й говорила про капітана Немо, і батько прозвав мене Капітаном Немо. Я використала це у боротьбі з ватагою. Бо звичайної Марти ніхто не боявся б. А таємничий Капітан Немо – це щось зовсім інше.