— Що нам робити? Брати його в полон? Як нам відіслати його на інший бік?
З КСП не хотіли чути цього питання.
— Запитаємо у комбата. Але слухай. П'ятеро наших спецназівців зараз підходять до вас, тож будьте обережні.
— Плюс.
— Плюс плюс. Кінець зв'язку.
Радіо замовкає. Молодий бурят продовжує плакати.
— Який, нахуй йобаний спецназ? — свідомо запитує Ягода.
Ти знизуєш плечима. "Добре, що є мавік", — думаєш ти. І ти ще думаєш, що тут має проходити лише спецназ, а не ти, не піхота. Хай йдуть так, тихо, невеликими групами, нехай роблять свою справу.
— Ребята, я иду к вам, пожалуйста, не стреляйте! — кричить бурят.
— Зроби тільки крок, а я тебе чергою зріжу! — кричить у відповідь Ягода, хоча зрозуміло, що ні про який крок речі нема, кацап може тільки повзти, але він сам казав, що йде, хоча й не йде, тому Ягода й сказав про крок.
— Я очень хочу пить, дайте мне хот бы воды! — плаче він.
— Дай йому води, — каже Ягода.
— Ну, курва мать, цікаво, як це, — відповідаєш ти польською.
— Не курва, не курва, не блюзнірствуй, просто дай йому води, хитрий поляк, по-іншому не можна, — тихо каже Мавпа польською.
Ви обидва підскакуєте від звуку людського голосу позаду вас. Ягода, більш спокійний за тебе, лише повертає голову, але ти, Кінь, охоплений раптовим жахом, повертаєшся разом із гвинтівкою, твій палець на спусковому гачку, і частка секунди відділяє тебе від того, щоб натиснути на нього. Ти відчайдушно хочеш вистрілити, навіть не ти, свідомий ти, Коню, тут ще немає свідомого тебе. Все, що діється нижче твоєї свідомості, тут працює, і воно напружене жахом набагато більше, ніж свідомий Кінь, і за частку секунди до пострілу свідомий Кінь випрямляє цей вказівний палець, не стріляє.
Мавпа піднімає подвійний окуляр свого приладу нічного бачення, ніби піднімаючи забрало, а іншою рукою він обережно відсуває ствол вашої зброї від свого обличчя.
— Курва мать, курва мать, ну ти і пойобаний, заєбав, — шепочеш ти польською, хоча хочеш кричати, але шепочеш, перелякавшись, ніби повністю втратив контроль. — Заєбав, я мало не застрелив тебе, курва, розумієш?
Мавпа посміхається, задоволений власним ідіотським жартом.
— Ja nic po polsku nie rozumiem, — каже він польською, і, звісно, розуміє все, бо він з-під Львова і мову знає.
Він прибув до вашого бліндажу на чолі команди спецназу з чотирьох осіб, у повному оперативному спорядженні оператора, кожен у найкращому спорядженні, в руках у нього короткий Sig MCX, а довгий, товстий ствол снайперської гвинтівки стирчить з-за правого плеча. Ти не одразу впізнаєш тип, Коню, але потім бачиш, що це канадська Cadex CDX-33.
— Все це було настільки дурним, нахуй, що нам треба було б на тебе написати рапорт, — каже Ягода, не відводячи очей від прицілу. — Щоб на війні такі жарти, блядь. Хтось тебе застрелить, і буде правий нахуй.
— Привіт, Мавпа, — кажеш ти.
— Привіт, Коню. Чому тут стільки води стоїть? — відповідає Мавпо. — Ноги не замерзли, пацани?
— А ти, однак, охуєнний і заєбательський. Я ж міг тебе застрелити.
— Але ж не застрелив, зате жарт перший сорт.
— Що ти тут взагалі робиш? Я не знав, що тут діє твій спецназ.
Мавпа стає серйозним, ніби найдурніший жарт у світі тільки що не стався.
— Саме для цього ми, спецназ, і існуємо, щоб ти хрін знав, де ми працюємо, – відповідає він, що нагадує тобі: Мавпа – єдиний солдат, якого ти знаєш, хто не лається.
У Мавпи в словнику є лише "хрін", "блін" і "бляха"; немає "бляді" чи "хуя". Мавпа також не використовує терміни "двохсотий" чи "трьохсотий", є лише поранені та полеглі, бо Мавпа не погоджується на те, щоб з одного боку кричати, що героям слава, а з другого говорити про полеглих, як про вантаж. Мавпа вважає, що це підорські звичаї і "підори" — це єдине непристойне слово, яке він іноді вживає, і ти навіть погоджуєшся з ним щодо "двохсотих" та "трьохсотих", але все одно вживаєш ці терміни, як і всі інші.
— І ти прийшов сюди як доброволець? Ви ж не збираєтесь в окопах сидіти. І що на це та твоя Надя? — питаєш ти, згадуючи його кохану, яку він вихваляв до небес, коли ви востаннє бачилися в Покровську.
Мавпа тепер абсолютно серйозний. Він дивиться на тебе поглядом собаки, яку злий чоловік прив'язав до дерева в лісі.
— Надії вже немає, — нарешті каже він, і лише тоді ти помічаєш, що один із товаришів Мавпи, вусатий, який втиснувся до вашого бліндажу, подає тобі відчайдушні знаки, які ти, Коню, на жаль, не зовсім розумієш.
Спецназівці втискаються до бліндажу, піднімаючи свої окуляри ноктовізорів, всі, крім гладко поголеного Мавпи, з ьородами. Ти впізнаєш два обличчя, але не пам'ятаєш їхніх позивних. Вони представляють себе один за одним, притишеними голосами: Еріх, Танк, Джедай, Арієць. Ти знаєш Еріха та Джедая. У Еріха за спиною переносний реб, антени стирчать над шоломом, а половина його підсумків для боєприпасів зайнята павербанками замість обойм для mcx'a. Останні тягають за собою великі рюкзаки.