Росіянин продовжує плакати в багнюці, що перетворюється в кригу.
— А ти, Арієць, ти що, фашист? — питаєш пошепки, відчуваючи цю ідіотську потребу знову щось сказати і знову соромлячись того, що щось сказав.
— Який там фашист, братан. Хлопці дали мені такий позивний, бо я нахуй блондин, — посміхається Арієць.
Його волосся не видно з-під шолома, але вуса справді жовті, як пшениця, весело підкручені, козацькі. Це він подавав тобі сигнали, яких ти не розумів. На його бронікові шеврон на липучці, синій щит із золотим левом і трьома коронами.
— По-перше, він блондин, але він високий, стрункий, з кубиками на животі. Минулого літа, коли ми були з Арійцем, я зняв відео, де він рубає дрова без сорочки та все таке, щоб баби надавали кошти для нашого загону, і закинув відео на телеграми, так бабам аж по ногах текло в коментарях, ми зібрали майже півмільйона гривень, — сміється Мавпа.
— І як він гарний, то мусить бути Арійцем? — запитує Ягода.
— Плюс.
— Ви у всіх спецназах такі дурні, чи це тільки у вас?
Мавпа з Арійцем сміються собі під ніс.
— А що з тим підором нахуй? — питає Танк, дивлячись на росіянина в сльозах і у соплях. Позивний Танка, безсумнівно, походить від його статури, адже він виглядає так, ніби заходить у будинки, відриваючи двері плечима разом з одвірками. Тобі від цього аж смішно, скільки його вистає з-за плиток броніка, хоча нічого смішного тут немає.
— В полон хоче здатися,трьохсотий нахуй, - каже Ягода.
— Поранений, а не трьохсотий. Ми ж не підори, щоб про людей так казати, навіть, якщо і кацап, - каже Мавпа.
— Тут, в полон? — дивується Джедай.
— Ну, власне, — відповідаєш ти.
— Бляаааадь.
— Я так думаю, що його треба добити, тільки жоден з нас не бажає його стріляти, але може ви, пацани? — питає Ягода, весь час оглядаючи передпілля через приціл "печеніга".
— Ми полонених не добиваємо. Ми ж не кацапи, — серйозно каже Мавпа. — Нехай повзе до нас.
— Здавалося їх четверо, але один хотів кинути до нас гранату, і Ягода їх скосив. Цей теж може мати.
— Піду по нього, — каже Мавпа.
— Охуїв нахуй, братан? А як у нього граната? — каже Ягода.
Мавпа не відповідає, кладе гвинтівку, дістає зі спини снайперський сadex, виходить траншеєю, піднімається на поверхню землі, дістає пістолет з кобури та повзе в бік пораненого.
Ти, Кінь, береш рацію та викликаєш КСП. Повідомляєш їм, що Мавпа йде по підора. КСП питаєє, чи він охуїв, ти відповідаєш, що вже давно. Повертаєтеся на своє становище, дивишся через термовізійний приціл і бачиш, як Мавпа наближається до російського солдата, щось йому каже, перевіряє чи немає у того зброї ча гранати, потім тягне його за собою до окопу, завалює всередину, ніби трупа закидує, і заскакує сам.
— Танк, іди сюди, його потрібно перев'язати, — кричить він.
— Ото, на підора стану аптечку витрачати нахуй...
Танк хитає головою, але йде. Вони його разом перев'язують, і Мавпа повертається до бліндажу.
— Танк, Джедай та Еріх поки що залишаються тут, ви повертаєтесь до себе. Арієць з вами супроводжуватиме полоненого. Нехай поки що сидить в якомусь безпечному підвалі, а там побачимо.
— А ти? — питаєш.
— Мені вже треба йти, — каже Мавпа, одягаючи рюкзак, закидаючи на плече снайперську гвинтівку і, взявши сіг в руки, збирається йти.
Арієць дає тобі знаки ні про що не питати.
РОЗДІЛ 23
У підвалі Ягоди ви застаєте Леопарда, який спить так міцно, що Ягода на мить замислюється, чи не помер він. Тільки коли його трясе, той голосно хропе і перестає будь кого цікавити. Арієць саджає в'язня до стіни, руки зв'язані за спиною кабельною стяжкою. На очах у нього ганчірка, обмотана клейкою стрічкою.
Це молодий бурят; він давно не голився, а рідка щетина вкриває його підборіддя та верхню губу. Він більше не плаче, лише тихо стогне. Ти даєш йому води, підносиш пляшку до рота і даєш йому пити. Він жадібно п'є, і ви обережно нахиляєте пляшку, ніби мати.
Поруч з бурятом, біля стіни, стоять ящики. В одному вологі серветки, досить корисні, в іншому - окопні свічки, які якісь волонтери в якомусь місті старанно приготували, тому ви не могли відмовити, хоча тут вони не надавалися ні до чого.
Ти дивишся на свічки і дивуєшся, що хтось завантажив цю заклеєну скотчем картонну коробку на човен і привіз її аж сюди.
— Ми привезли "старлінк", — каже Арієць. — Розкласти можна і пізніше. У вас же його тут немає, так?