А потім раптом вони виходять на зв'язок, пишуть в Сигналі: "Я живий", і жоден оргазм, який він їм зробив рукою, ротом чи членом, не вибухає всередині них, як той, що вибухнув, коли він написав: Я живий, я живий, я живий. Прийти не можу, комбат не відпускає мене, я не можу залишити роту, але я живий, я живий, і тепер мені треба йти спати. Я не спав три дні.
Отже, ти знав таких жінок. Вони були солдатами, волонтерками або й тим, й іншим, бо багато волонтерок, зрештою, підписували контракти з бригадою, якій допомагали, лише для того, щоб продовжувати робити те саме, організовувати фонди та збирати кошти, тільки зараз у мундирі. Усі вони прагнули перемоги, вони прагнули помсти росіянам, але жодна з них не хотіла, щоб війна закінчилася. І для них війна ніколи не закінчиться; їм було по тридцять років, і війна була єдиною дорослістю, яку вони знали, єдиним світом, який вони визнавали. Ти також не вірив в кінець війни, хоча знав, що всі війни закінчуються, навіть столітня війна колись закінчилася, але все одно не вірив в це, бо якби раптом запанував мир, якби ви могли от так просто вийти з ям, бліндажів, підвалів та окопів на відкрите місце, якби гаубиці та міномети замовкли, якби більше не було нуля, а в небі замість ракет з'явилися цивільні літаки, що б ви робили з собою, ви, для яких війна стала життям і смертю, єдиним відомим вам шляхом? Що б зробили з собою ті дівчата, які не могли кохати, окрім як на війні, і жити, окрім як на війні, знайти собі нову?
Але Зуя була не такою. Зуя ненавиділа війну, і тому зневажала чоловіків, які не воювали в ній.
Зуя вірила, що війна колись закінчиться.
Ти не допитувався її, в чому справа, і ніколи після цього; тоді це не мало значення, а тепер ти раптом згадав ту розмову.
— Так ти пам'ятаєш ту маламутку нахуй, яку Мавпа отримав від Зуї? — Арієць торкається твого плеча.
— Він іноді так завішується нахуй, — каже про Ягода про тебе . — Єбашать по нас, прильот за прильотом, а він раптом забуває лякатися, і просто сидить отак і інтенсивно мислить, професор Кінь, що у нього аж морда кривиться, і так ото він сидить, з викривленою пикою, пальцями щось колупає, бавиться липучкою чи ґудзиком, якби світу та смерті не було нахуй.
І справді, іноді твій мозок так робить, що відривається від світу, йде своєю дорогою, блукає, в тому житті це іноді було корисно, в цьому зазвичай небезпечно, хоча іноді це дозволяє тобі в цій відокремленості від реальності раптово придумати якесь несподіване, неочевидне рішення проблеми, над якою всі ламають голову. Це було особливо корисно, коли ти був пілотом.
Одного разу, не маючи жодного уявлення про електроніку, бо це не була твоя справа, ти застряг на чверть години, бавлячись запобіжником гвинтівки, і тобі здавалося, що ти ні про що не думаєш, що під чорним склепінням твого черепа тихо хвилюється прибій темного океану, після чого тобі спало на думку за допомогою одного дрона поблизу вашого бліндажу підняти високо в повітря кабель, який зробиться антеною, завдяки чому оперативний діапазон ваших ефпівішок збільшився на кілька кілометрів, аж до оперативної ємності батареї. Звичайно, ти не був винахідником цього рішення, яке застосовувалося в багатьох різних підрозділах, але у вас ти придумав це першим, трохи як сліпа курка, яка натрапила на зерно, проте твої колеги-пілоти після цього способу з антеною, витягнутою над лісом на дроні, почали поважати тебе не тільки так, як поважають кожного волонтера, але й як пілота.
Але ти вже не пілот.
По цей бік батька вашого Дніпра ті мандрівки, в які іноді вирушає твоя свідомість, придатися не можуть.
РОЗДІЛ 25
— Маламутку пам'ятаю, так, – відповідаєш ти і хочеш далі думати про Зую, але Арієць радісно повертається до обговорення з ентузіазмом справ Мавпи.
— Коротше, та його баба-ангел пішла на хуй, Мавпа сидить вдома і плаче, не знає, що з собою робити, а він там має таке нормальне ранчо: хата, сарай, але він давно там не був, бо коли приїжджав з війни, то трахав бабу, їв, пив і йшов спати, а тепер раптом має кілька днів вільних, трахати бабу ніяк, бо вона пішла нахуй, а серце розбите.
— Як наше життя, – каже Ягода, заряджаючи російські патрони в нерозсипну стрічку від "печеніга".