Я пригадав, як опинився у Лінчиному ліжку й похолов. На кухні не було нікого, у вітальні теж, я прожогом помчав до спальні. Лінка!
Тато сидів на дивані, пригорнувши до себе сестричку, мама стояла поруч і дмухала на нього рушником. На столику стояла склянка з водою і якісь піґулки. Лінка була у тій же блузці. Я бачив тільки її спину…
Не знаю, що було із Софійкою, коли ми з Лінкою заснули. Знаю тільки, що Софійка перекинула всю квартиру догори дном… На вечірку вона не пішла. Годину пролежала в ліжку і згодом подалася до своєї двоюрідної сестри. Казала, що буде в неї ночувати.
Тато втомлений повернувся з відрядження і приліг відпочити. Мама пішла на ринок. Тим часом Лінка тихенько виповзла з ліжка і пішла до дзеркала. Нова блузка їй дуже подобалася. Лінка вирішила, що до нової обнови їй потрібно ще дещо. Вона взяла мамину косметичку і вишкрябувала нігтями всі коробочки.
Далі вийняла із сумочки червону помаду і намалювала нею губи. Цього їй виявилося замало. Щоб виглядати дорослою, вона ще розмалювала щоки, шию, ніс, у носі, руки, блузку… Лінка вилізла на тата і почала його термосити, щоб розбудити і похвалитися. Коли тато розплющив очі і побачив Лінчине червоне обличчя, він так скрикнув із переляку, що аж Лінка звалилася на підлогу. «Швидка» приїхала через десять хвилин. Татові довго пояснювали, що це була тільки губна помада, а не кров і що з Лінкою все гаразд. Софійка зі мною не розмовляла цілий тиждень. Мама пояснила, що тато ледь не отримав інфаркт. Я добре не знаю, що таке інфаркт, знаю тільки, що щось недобре. Про мене, звичайно, всі забули, і про блузку ніхто більше не згадував. Тільки Софійка, коли їй довелося наступного разу йти на вечірку, показала мені кулака.
9. Тітка Марина виходить заміж
Нам тепер не треба буде часто ходити в гості до тітки Марини. Вона скоро виходить заміж. Тепер буде менше гладити мене по голові. Я погодився йти з мамою та Лінкою до тітки тільки за тієї умови, що в мене скоро буде кішка. Якщо чесно, я сумніваюся, що воно так буде. Хай думають, що я повірив.
Для Лінки гості – свято. Вона відразу перетрусила всі шухляди і вилізла на тумбочку. Виявляється, дістати із серванта кришталеві склянки було зовсім не важко. Я мав би це передбачити. Я прибіг до кімнати, коли почув брязкіт скла і щасливий Лінчин сміх. Ногою я обережно заштовхав уламки склянок за шафу і встромив Лінці в руки ляльку, яку їй перед тим подарувала тітка Марина. Лінка відразу взялася до роботи. Досліджувати, що там усередині, – її улюблена справа. Проте це їй швидко набридло, і вона залізла під стіл.
Я радий, коли Лінка сидить тихо. Урешті-решт, я був спокійний: під столом нема склянок. За той час я вмостився перед телевізором і вирішив подивитися футбол. Телевізор я вимкнув відразу після того, як Лінка поклала мені на коліна шматки тітчиних фотографій. Під столом їх було ще багато! Я витер рукавом чоло, швидко зібрав розірвані фотографії і заховав у шафу під тітчин одяг. Лінка тішилася, що мені сподобалася її робота.
Мені стало страшенно гаряче, і я вирішив терміново піти погуляти. Коли я пересвідчився, що Лінка зайнята своєю лялькою, я вийшов на подвір’я. Мама ще досі сиділа у вітальні й розмовляла з тіткою Мариною про меню для весілля. Я вирішив зліпити сніговика. Навіть знайшов моркву і якогось капелюха. Коли кулі були готові, я пішов кликати Лінку. В кімнаті було тихо. Лінка сиділа біля шафи і щось їла. Я підійшов ближче. У неї на колінах лежав величезний пакет із цукерками.
– На! – Лінка запустила руку в пакет. Вона розгорнула кілька цукерок і загорнула назад: – На!
Я розгорнув обгортку і побачив половинку цукерки.
– А де друга половинка?
Лінка кумедно глянула на мене і показала на свій живіт. Я миттю заштовхав пакет у шафу й забрав Лінку з місця події.
Ми разом доліплювали сніговика. Носа я прикріпив сам. Для рук я вирішив зламати дві гілки. Звідки я знав, що це дерево – персик. Могли б підписати! Поки я повернувся, Лінка повстромлювала ґудзики. Звідки вона їх узяла? Раптом Лінці захотілося додому. Вона не хотіла залишатися тут ні хвилини. Цього разу ми з нею були однодумцями.
– Який гарний сніговик! – сплеснула в долоні мама, виходячи з хати.
Тітка Марина провела нас до воріт. Вона весь час потирала руки і ніяк не могла збагнути, чому на її шубі не було ґудзиків.
Увечері ми викликали «швидку». Лінці було погано.
– Або отруїлася, або надто багато з’їла солодкого, – сказав лікар.
– Але ж вона ввечері взагалі нічого не їла, – стурбовано відповіла мама.