Прапорщики дружно позадкували, творячи знаки від пристріту.
— Досить? — запитав барон, дивуючись, звідки шабля знає ім’я запального корнета. Поінформованість спец-арсеналу в найрізноманітніших питаннях давно була темою для розмов у середовищі квізиторов. — Пропоную вважати дуель закінченою…
— Нізащо! — видихнув Лефевр і кинувся в бій.
По краю галявини з акацій облітало рябе листя, байдуже до дуелянтів.
Карету барон перед початком дуелі відпустив, про що тепер добряче жалкував. На околиці не те що агітатора — звичайного візника не піймати. А до «Притулку героїв» з півгодини тупати доведеться.
Смерком.
По вибоїнах.
День видався важким. Обер-квізитор втомився, як гонча, що загнала дюжину лисиць. З тією лише різницею, що він ще нікого не загнав. Ну хіба що сім разів знеславив зухвалого корнета проти одного-єдиного непрямого сорому в гомілку. Вивернулося-таки, щеня. Та нехай. Ідеали недосяжні, не варто даремно терзати печінку.
Хотілося дістатися до готелю, впасти в ліжко і провалитися в сон.
— Ану геть, голото! Краще покажіть мені дорогу до готелю, і я готовий буду вам заплатити…
Знайомий голос. Деренчливий високий тенорок. Здається, зараз візьме й почне викладати «Повість про дім Рівердейлів» знову, з самого початку.
Відповіддю графові ле Бреттен послужив молодецький регіт у три горлянки.
— Провідники в столиці недешеві, дідуню. Грошенят вистачить? Ану покажи!
— Що ви собі дозволяєте, добродію!
Різко додавши ходу, Конрад з’явився з-за рогу якраз вчасно, немов Добрий Геній у фіналі трагедії Томаса Біннорі «Зоря». Саме в цей момент один представник «голоти» охопив обуреного графа за петельки, а другий відважив старому ляпаса. Легкого — з поваги до похилих літ, для остраху. Сцена відбувалася під масляним ліхтарем — усе як на долоні. Двох розбійників барон бачив уперше. Третій, дрібний крисюк з розпухлим, як вареник, вухом, був знайомий.
Жертва стряпчого Терца, він ліз із ножем до пояса Ернеста Рівердейла, наміряючись зрізати гаманець.
«Даремно я звелів відпустити мерзотника…», — заднім числом дорікнув собі Конрад.
— Всевидющий Приказ! Всім стояти! Імена, прізвища, стан?
Якщо втомився і марудитися із затриманням не хочеться, кричи саме так. У розбійників відразу прокидається почуття протиріччя: їм — «стояти!», вони — навтьоки. Мовчки й моторно. Але спритна трійця чи то розгубилася, а чи дурне молодецтво в голову вдарило. Старого графа вони, щоправда, відпустили, і тепер мружилися, вдивляючись у темряву.
— Здоровенькі були! — вищирився майстер ляпасів, коли обер-квізитор виник у колі жовтого світла. — Та маленькі виросли! Герой-недомірок? Витязь у віслючій шкурі?!
— Агов, полурослику! — підтримав приятеля знавець чужих петельок. — Печи звідси!
А крисюк вищирився й захихотів.
Дуже добре, що трійця не втекла. Просто дуже добре.
Чудово.
Дві шаблі з вереском полишили піхви, а піхви полетіли в голови хамів. Скипівши від гніву, барон зовсім забув, що під пахвою в нього — не бойова зброя, а дуельні торохтілки, що вже змирилися із втратою вечірки в арсеналі. Втім, з першим ударом обидві шаблі зрозуміли, що вечірка — так чи інакше, там або тут, — вдалася.
— Теофіль Стомачек, він же Гвоздило, він же Куцопердий! — радісно зарепетувала Брюнхільда. — Ляпсус! Зганьблено один раз, у ділянку ключиці! Пиши, Овідію!
— Сика Пайдар, він же Фрегат, він же Яцек Малява! — підтримала товаришку Кримхільда. — Дві ганьби, щока та лівий бік! Овідію, чого спиш?!
У планшеті, кинутому під ліхтар, старанно зашурхотів стилос. Відблиски темного полум’я пробилися назовні, огорнувши планшет. Грабіжник на прізвисько Гвоздило з жаху позадкував, хапаючись за груди й очікуючи, що руки його зараз відчують кров. Однак крові не було, що викликало в грабіжника моторошні підозри.
— Чаклу-у-у-ун!!! — відчайдушно завив він, діставши Кримхільдою по шиї.
— Драпаємо! — охоче відгукнувся напарник, зганьблений додатково, навідліг по тім’ячку.
Крисюк з розпухлим вухом упустив графський гаманець.
— Теофіль Стомачек, він же Міхаль Ловчик, втікач-нелегал з Бадандена! Будинок номер вісім по вулиці Другого Помилування, співмешканка — Брихта Ялова, злодійка на довірі… зганьблений двічі… тричі!.. Чотири рази!.. Записуй!