— О! Це ви! — Вікторія трохи відкинула назад голову і поправила волосся таким же граціозним жестом, як й вчора ввечері.
Робітник у фартусі — найімовірніше, осетин — схилився над верстатом, відстругуючи дошку. Стружки падали на підлогу нечутно, тому що рубанок, який бігав туди-сюди, вищав голосно й протяжливо.
— Я цілу ніч думав про наші лампи, — сказав Каїров, протягуючи Вікторії троянди. Їх було три. Й усі білі.
— Дякую, — відповіла Вікторія, приймаючи троянди. — Це дуже славно з вашого боку.
Каїров засоромився.
Вікторія підвелася з-за столу. Й зникла в іншій кімнаті, вхід до якої прикривала чорно-червона портьєра.
Робітник продовжував стругати, не звертаючи на Каїрова жодної уваги. Каїрову нічого не залишалося, як повернутися до нього спиною. Дивитись у вікно на світлу немощену вулицю, на чавунну водопровідну колонку, калюжу навколо неї і схожу на барак одноповерхову будову з вивіскою: «Консервне виробництво, соління огірків і різних маринадів. Г. К. Алоджава».
Вікторія повернулася. Мокрими пальцями вона тримала глиняний глечик, у якому стояли троянди.
— Скільки музикантів буде у вашому симфонічному оркестрі?
Її питання застало Каїрова зненацька.
— Чоловік шість, — сказав він.
Вона засміялася:
— Який же це оркестр?
— Живий. І навіть дуже гарний.
— Ви уявляєте, скільки музикантів мав бути в справжньому симфонічному оркестрі? — Вона поставила квіти на стіл.
— Багато.
— Правильно, — сказала Вікторія. І залишилася стояти поруч, на відстані простягнутої руки.
«Їй, звичайно, вже тридцять, — подумав Каїров. — Або близько того. Дивиться вона впевнено. Розуміє, що розумна й гарна. Посмішка примхлива. До речі, чому б їй не дозволяти собі примх».
— Люба Вікторіє, — сказав Каїров.
— Ви знаєте, як мене звати?! — здивувалася вона.
— Цю таємницю знає усе місто… Люба Вікторіє, я відкрию свій маленький секрет. Симфонічний оркестр — це така ж реклама, як і карачаївський молочний баранчик.
— О! Торговці… Після цього приходь до вас на шашлики!
— Саме вечерю в шашличній я хотів запропонувати на сьогодні. Ми могли б уточнити форму ламп і склад симфонічного оркестру.
— Як вас звати?
— Мірзо Іванович. Можна просто Мірзо…
— Мірзо Іванович краще. — Вона дивилася на нього з усмішкою, яка ще аж ніяк не означала згоди на вечерю. І Каїров розумів, вона оцінює його уважно й причепливо, як могла б оцінювати шубу в крамниці жіночого одягу.
Зітхнувши, вона тихо сказала, трохи примруживши очі:
— Не дуже ви схожі на власника чайхани і ресторану-погреба «Булонський ліс». Але це навіть цікаво…
Каїров мимоволі кинув погляд у бік робітника, який стругав дошку. Вікторія зазначила:
— Він не розуміє по-російському.
— На кого ж я схожий? — Тепер він теж дивився на неї пильно й говорив тихо.
— У нас буде час усе з'ясувати… — запевнила вона. — О восьмій вечора приїздіть по мене на Луначарську вулицю, шість. Візьміть кучера. Після шашличної за кермо я не сідаю. І останнє, не одягайте цього блазенського капелюха. Офіцерську виправку капелюхом не приховаєш.
— Я й не приховую, — образився Каїров. — За своє антипролетарське минуле я відсидів строк од дзвінка до дзвінка. Й сьогодні перед новою владою чистий.
Вона наче не чула його слів. У майстерню зайшло двоє жінок, дуже схожих одна на одну. Цілком можливо, сестри. Вікторія розкрила обійми:
— Руфіна! Сарочка!
— До побачення, — сказав Каїров.
— До зустрічі, — підкреслила Вікторія.
Кримінальна справа, порушена міським прокурором з приводу вбивства завгоспа готелю «Ельбрус» Попова Вадима Зотиковича, висіла на Салтикові важким тягарем.
Прокурор, інтелігентний і старий, повчав його сьогодні: — Друга стадія кримінального процесу — попереднє розслідування — повинна являти міні-енциклопедію злочину.
Від «а» до «я». Всі фактичні обставини, всі необхідні докази, які неодмінно стануть потрібними при судовому розборі, повинні бути виявлені саме на другій стадії.
— Я про це здогадуюся, — похмуро сказав Салтиков.
— Цього мало, шановний товаришу. Про майстерність у кінцевому підсумку свідчить результат.
— Ви ж знаєте, водночас цією справою займається і Донський карний розшук.
— Не нам учити, як кажуть, товаришів із краю… Але я пам'ятаю, ще до їхнього приїзду ви висловлювали цікаву версію…