Тоді він поміркував і поділився побоюванням:
— Адже за мною також можуть стежити. Хто такий Сменін?
Вона заспокоїла:
— Не хвилюйся, я знаю його багато років. Він спекулює медикаментами. І навіть запевняє, що одного разу прийде в прокуратуру повинитися…
Черговий міліціонер, побачивши на посвідченні слово «Донугро», з повагою взяв під козирок.
На обличчі Салтикова Каїров не побачив здивування. Воно було настільки заклопотаним, що Каїров на якусь хвильку вирішив: начальник карного розшуку не впізнає його.
— Товаришу Салтиков, я відчуваю, що у вас знову печія. І все одно запрошую до шашличної «Роздоріжжя», щоб відзначити мій від'їзд. І нашу спільну удачу…
— Удачу? — спитав Салтиков тоскно.
— Цілком правильно, — відповів Каїров. — Ти не помилився… Давай кілька чоловік. І за годину в цих стінах ти побачиш Дантиста.
— Хто він?
— Кінооператор Кузнецов.
— Справді? — винувато закліпав Салтиков. — Так я й думав.
Салтиков звівся на носки. Дістав патрон лампочки й повернув на ньому білу головку вимикача. Лампочка загорілася. Салтиков похмуро сказав:
— Кузнецов убитий. На думку лікаря, вбивство відбулося вчора, між сьомою і дев'ятою годинами вечора. Труп знайдено сьогодні о пів на одинадцяту дня біля кладок, за млином.
Вікторія розпізнала труп.
Морг був у підвалі з товстими кам'яними стінами, на яких виднілися іржаві патьоки й сірі плями плісняви. Салтиков затис у кулаці пляшечку з нашатирним спиртом. Але спирт Вікторії не знадобився. Вона трималася суворо й спокійно. Глянула на тіло мигцем, без жалю. Сказала:
— Я знала цю людину до революції під прізвищем Розумовський. Нині він носив прізвище Кузнецов.
— Коли ви бачили його востаннє?
— Учора. Ввечері він попросив довезти його до кустарного млина. Ну того, що біля кладок.
— Навіщо?
— У нього там було ділове побачення.
— З ким?
— Я не запитувала. — Вікторія повернулась і пішла на вихід.
— Хвилинку, — сказав Салтиков. — А які стосунки були у вас з убитим?
— Він за мною упадав, — відповіла вона, не зупиняючись. Біля дверей додала: — Природно, як був живий.
ТЕЛЕГРАМА
«Донугро — Каїрову
Фотографію чаші упізнав власник ювелірної крамниці Перельман. Майже рік тому подібну чашу просив оцінити невідомий чоловік. Перельман сказав, що оскільки не торгує антикваріатом, то може оцінити лише вартість золота й коштовного каміння. За запропоновану ціну одна тисяча двісті карбованців невідомий продати чашу відмовився. Показану фотографію І. Н. Строкіна власник крамниці не розпізнав.
Повідомляю прикмети невідомого. Вік — на вигляд 60 років. Тип обличчя європейський. Ріст високий. Статура атлетична. Жестикуляція вказівна. Постава пряма, голова відкинута назад. Волосся сиве. Міміка розвинута. При розмові часто закушує губу, піднімає брови. Голос — середній дискант, чистий.
Особливі прикмети: короткі вуса у формі щіточки, вузька, клиноподібна борода. Носить пенсне.
Нагадую, особливі прикмети збігаються з показаннями І. Н. Строкіна від 14 серпня 1926 р. (с. 11).
Не можна виключати, що невідомий зазнав бандитського нападу з боку І. Н. Строкіна. Оскільки заяви про пограбування не надходило, можна передбачити два варіанти: 1. Невідомий пограбований і вбитий; 2. Невідомий має підстави не повідомляти про пограбування.
Прошу приділити особливу увагу вдові осавула Кратова В. Г. Шатровій.
Боровицький»
У бурій темряві голосно загорланив півень. Крик різонув ніч навскоси, потонув у шумі ріки. Молодик висвітлював бруківку й стулки відчиненого вікна.
— Я ніколи не надіялася, що лихо буде обминати мене, — задумано промовила Вікторія. — Я самовпевнено вважала, що можу обминути його сама.
— Про це не варто жаліти, — відповів Каїров.
Вікторія перехопила його погляд, усміхнулася досадно:
— Я не жалію… Я не розумію. Нарешті, я не вірю в те, що людина безпорадна перед долею.
— Людина не живе сама по собі. Їй не дають цього робити інші, — із зумисною відчайдушністю пояснив Каїров.
— Тому що вона слаба, — повернулася до нього Вікторія.
— Слаба людина, сильна людина — це, звичайно, різні поняття. Але та й друга здатна виявити себе лише за певних обставин. Обставини ж рідко залежать од нас. Їх породжують причини. А наше бажання — всього лиш одна з причин.