Частив Семен Лобачов. Попадав зрідка. Але двоє вже лежали біля стайні. Нерухомо лежали. А решта не наважувалися підійти. Стріляли зрідка. Берегли набої. Йому здалася підозрілою тиша. Й він відчинив двері до великої кімнати. Побачив Борю Кнута, що лежав на спині, й кров, яка струмувала з нього. Він ступив крок до товариша… Куля зустріла Семена Лобачова.
А бандити вже тікали геть, тікали стрімголов. До будинку єгеря виходили цепи кавалерійського ескадрону…
Мотря Степанівна спустилася з горища, обійшла кімнати. Перехрестилась. Але раптом побачила живе обличчя Бориса Кнута. Червоноармієць поворушив устами й тихо сказав:
— Мати…
Вона вирішила, що він просить пити. Принесла йому ківш води. Він припав устами до холодних країв. І вода стікала по підборіддю на гімнастерку, змішуючись з кров'ю. Відсторонивши ківш, Боря Кнут сказав:
— Мати, в тебе немає самогончика? Хоча б склянку чи половину. Я тобі віддам. Чесно. Мені один піп чвертку винен. За біблію. За таку гарну. Але важку, як цеглина.
Вона побігла в комірчину, де під лавою стояла сулія у плетеному чохлі. Та коли повернулася із склянкою, Кнут був мертвий.
— Царство тобі небесне, — сказала Мотря Степанівна, перехрестившись поспішно.
На подвір'ї червоноармійці обшукували полонених бандитів.
Так закінчилась операція по знищенню банди полковника Козакова. Та кінцева крапка в усій цій історії ще не була поставлена.
Давайте повернемось на три місяці назад і простежимо за подіями, що передували останній засідці Івана Піддувайла та його бойових друзів.
ЧАСТИНА ПЕРША
«Паризький швець»
Великі жилаві руки лежали поверх малинової ковдри. Й пальці були стиснуті в кулаки зі страшною силою, від чого лінії судин виступали, наче татуїровка. Перебинтована голова вминала подушку, притулену до низенької спинки голубого вузького ліжка — єдиного в палаті з великим вікном, що виходило у двір. Над вікном тріпотіли накрохмалені фіранки. Й Каїров, увійшовши в палату, зразу звернув увагу на ці фіранки. Точніше, на те, що вітер гойдав їх. Отже, рами відчинені.
Каїров підійшов до вікна, глянув униз. Він побачив асфальтовану кромку біля стіни, гареву доріжку, а за нею рудуватий підстрижений газон. Неважко було здогадатися, що в усі палати першого поверху можна легко проникнути з вулиці крізь вікно, ступивши ногою на маленький карниз, який виступав на півметра від землі, а тоді підтягнутися до підвіконня.
Провівши по підборіддю долонею, наче перевіряючи, чи не заріс, Каїров суворо запитав:
— Хто розпорядився помістити пораненого на першому поверсі?
— Я, — тихо відповів черговий лікар. — Співробітники, які доставили його, вимагали окремої палати, а ця була єдина. В лікарні на другому поверсі ремонт.
Каїров спохмурнів, дістав з кишені толстовки цигарку. Зупинився біля ліжка, дивлячись у потилицю Челні — сивенького міліцейського лікаря. Випроставшись, поправивши пенсне, Челні повернувся до чергового лікаря, наляканого подією, і запитав:
— Де у вас умивальник, колего?
— Другі двері праворуч… Я вас проведу.
— Хвилинку… Ваше слово, лікарю Челні, — сказав Каїров.
Челні вийняв велику, як півгазети, носову хустку й, витираючи руки, запропонував:
— Мірзо Івановичу, вчора за візит я отримав відро картоплі. Це ж багатство! В мене є в'ялена ставридка. Й трохи чачі… Поїхали вечеряти.
— Інтелігентна ви людина, Семеновичу. Надто інтелігентна для нашого суворого часу. — Каїров скептично посміхнувся. — Ну, а тепер про справу…
— Смерть наступила одразу. Чверть години тому, внаслідок ножового поранення в серце. — Челні зняв пенсне, заховав його у футляр і сказав черговому лікареві: — Ходімо, колего.
Каїров вийшов слідом за ними. Міліціонер біля дверей витягнувся. Каїров назвав його на прізвище й велів викликати інструктора з собакою, щоб ретельно обстежити газон і доріжки, що до нього прилягали.
Ривком відчинивши дверці, Каїров утиснувся в машину. За хвилину прийшов Челні. Поклав на коліна портфель. Сказав:
— Як же щодо вечері, Мірзо Івановичу?
— Наполеглива ви людина, — відповів Каїров. Він говорив з незначним кавказьким акцентом, і буква «є» через раз у нього звучала як «е».
— Наполеглива… Уявіть… Ні, не відмахуйтесь, а тільки уявіть… Молода кубанська картопля. Рожева. Одна в одну. Таку й за великі гроші не купиш.