— Вип'ємо за педикюр! — запропонував Граф.
— І за любов також, — сказав Левко.
— Ні! За роботу й педикюр. За француза й торгсин, що в перекладі на російську мову означає торгівля з іноземцями.
— А чи не взяти нам торгсин? — запропонував Левко, зморщуючись од лимона.
— При такій охороні! Нереально, — відповів Граф.
— Можна продумати…
— Нереально.
Варвара підтримала Графа:
— Не зирся на державну кишеню, Левку. Хіба ти більше не любиш мене?
— Люблю, — сказав Левко.
— І я тебе люблю… Хлопчики, — Варвара знизила голос до шепоту, — одну квартиру примітила. Провалитися мені на цьому місці, якщо ви не наберете там вошей.
— Що в перекладі на російську мову означає золото! — весело зауважив Левко.
Варвара підвелася, не чекаючи відповіді, підійшла до патефона. Стала крутити ручку.
— Треба обміркувати. Й усе зважити, — обережно сказав Граф, якому Каїров суворо заборонив приймати поспішні рішення.
— Що за квартира? — запитав Сивий.
Варвара поманила хлопців пальцем до вікна. Вимкнула світло й розсунула штори. Навпроти у густих вечірніх сутінках висіли вікна п'ятиповерхового будинку.
— Лічіть. Четвертий поверх, шосте вікно з того краю. Темне. Там ніколи не горить світло… Хазяйка квартири інтелігентна бабуся. Я ще дівчинкою запам'ятала її. У неї був чоловік. І двоє синів. Усі білі офіцери. Чоловік, здається, загинув, коли червоні вступали в місто. А сини втекли з Кутеповим… Я другий рік спостерігаю за нею. Головою ручаюсь, у неї є золото. Й мені здається, що вона не наважиться заявити в міліцію.
Кімната, в якій відбувалася розмова, була досить велика, але загромаджена меблями, високими, темними, з різьбленим орнаментом по дубу. Стіл розплющився в центрі на товстих, як тумби, ніжках. Півкрісла, обшиті червоним плюшем, стояли вздовж столу праворуч і ліворуч од дверей, завішених жовто-золотавою портьєрою.
Разом зі старою матір'ю Варвара займала кімнату, просторий передпокій й кухню. І хоча це не можна було назвати окремою квартирою — туалет містився з другого боку сходової площадки, — все одно помешкання дуже влаштовувало Варвару та її матір. Тут не було допитливих сусідок, суперечок і чвар на кухні…
Ця зручна кімната перейшла їм у спадок од діда, відомого в минулому ювеліра. Колись дід мав свою майстерню з величезною вивіскою на Садовій вулиці й трьох помічників. Із обігом на кількасот тисяч. Його клієнтами були жінки найбагатших і найшанованіших людей у місті. Двірники й дрібні ремісники вклонялися йому в пояс.
У липні 1903 року в місто прибула на гастролі трупа артистів з Єкатеринодара. Приїхала грошей підзаробити, в морі покупатися. Виступали артисти в літньому театрі на блакитній естраді, зробленій у формі мушлі. І була там серед інших примадон одна така циганкувата! Роза Примак. Молода, років дев'ятнадцяти. Пісні задушевно виконувала. Й особливо «Очі чорні…». Як, було, заведе:
Як аплодували, як на біс викликали! Що там квіти — крамарі гаманці кидали…
Люди кажуть: сивина в голову, а біс у ребро. Закохався ювелір у співачку. Соромно признатися, світлячків з нею вночі в парку ловив, з лавки стрибав, наче дочці його не двадцять років було, а тільки двадцять місяців.
За один сезон Роза розорила діда. Й восени від'їхала в Єкатеринодар разом з трупою. А дід, утративши відразу все — майстерню, чесне ім'я, — найняв оцю кімнату з широким передпокоєм.
Він багато пив. Напившись, бешкетував. На які кошти жив, ніхто не знав. Поліція запідозрювала його у зв'язках з контрабандистами. Цілком можливо, що філери не помилялися. Дідові знання щодо золота й коштовностей могли знадобитися молодим та спритним контрабандистам.
Восени вісімнадцятого року діда, зарізаного, знайшли на камінні у ближчій гавані. Що занесло його на ці величезні бетонні брили, які безладно лежали одна на одній, куди лише зрідка навідувалися любителі-рибалки, залишається загадкою. Відомо цілком достовірно: дід ніколи рибною ловлею не захоплювавсь. І всі місцеві «мокрушники» були його друзі.
З того самого дня в кімнаті діда поселилася Варвара та її мати.
Граф познайомився з Варварою рік тому. В той час її чоловіка, технолога м'ясокомбінату, посадили за групову крадіжку… Й Варвара повернулася до заняття, яке вона опанувала ще в роки ранньої юності. Вона стала навідницею. І тепер сама шукала зв'язку з вуркаганами.