Справа від Дункана сидить другий пілот. Молодий, дотепний і разом із тим неймовірно педантичний Тед Дженкінс. Божевільна прискіпливість Дженкінса до найменших деталей, що стосуються польоту і підготовки літака, давно стала причиною беззлобних кепкувань з боку колег по авіакомпанії. Правда, на кпини Тед Дженкінс анітрохи не зважає. Молодик має хороший наліт і небезпідставно сподівається в найближчі кілька років скласти іспит і зайняти ліве крісло на одному з далекомагістральних лайнерів «British Airways».
9:45 за київським часом. За бортом – чудова погода, мрія всіх пілотів.
Схиливши голову, Дженкінс напружено працює з передпосадковим check-list’ом. Веймор, не кліпаючи, свердлує очима небо. Під рідкими віями капітана грає недобрий, занепокоєний полиск.
Річ у тім, що Дункан Веймор ненавидить Україну. А якщо точніше – всі слов’янські аеропорти. Ще більше за слов’янські аеропорти кеп ненавидить слов’янських диспетчерів, вважає їх чимось середнім між російськими відпочивальниками і камбоджийськими червоними кхмерами. Містер Веймор багато через що пройшов у житті, довелося й пороху понюхати, але щойно мова заходить про приземлення в Україні, Польщі чи Чехії, його яйця, образно кажучи, гепаються на підлогу, а під пахвами збирається холодна роса.
Сім місяців тому під час посадки у Празі Веймор ледь не закатав у бетон двомоторну «Cessna», якій диспетчер забув дати дозвіл на зліт. Дункан тоді працював в американській компанії «Delta» і вів із Нью-Йорка до Праги 400-місний 250-тонний «Boeing 777», рейс DL 210. Празький диспетчер, поставивши борт 210 у чергу на посадку, прикинув, що в нього є ще три з лишком хвилини, і вивів на смугу невеличкий приватний літак. Три хвилини було більш ніж достатньо, щоб пілот тої «Cessna» розігнав свого карапуза і звільнив посадкову смугу для 777-го. На жаль, перемкнувшись на інші рейси, диспетчер про «карапуза» забув.
Хвилини збігали. Пілот прайват-джета виявився надміру дисциплінованим: зайняв місце на краєчку смуги і диспетчера не турбував, терпляче чекаючи дозволу почати розбіг. Бідолаха обісрався і ледь не посивів, коли побачив, як позаду нього, розчепіривши шасі й висолопивши закрилки, вивалюється з неба 250-тонний «Boeing». Капітан Веймор посивів і ледь не обісрався, коли за кілька секунд до приземлення помітив крихітний літачок просто під носом у свого гіганта. Скасовувати посадку було пізно – 777-й летів надто повільно і надто низько. Відтак Дункан ушкварив повний газ, дивом перемахнув через «Cessna» і буквально вмолотив свій літак у бетон на п’ятсот метрів далі від запланованого місця торкання. Гума злетіла з коліс на бокових стійках шасі. Передня стійка взагалі не витримала – підкосилася. Літак дзьобнув носом землю і, ллючи навсібіч іскрами (наче велетенський бенгальський вогник), понісся вперед. Веймору вдалося зупинити лайнер за півкорпусу від місця, де обривалося бетонне полотно. Ніхто не постраждав, хоча «Boeing» довелося капітально ремонтувати.
Зазвичай після подібних інцидентів пілотів відправляють на розмову з психологом із метою перевірити, чи не зачаїлися в їхній підсвідомості які-небудь ментальні зсуви й чи здатні вони (пілоти, не зсуви) і надалі безпечно керувати повітряним судном. Співбесіда з капітаном Веймором була короткою й емоційною. Після неї психолог дійшов висновку, що проблем у містера Веймора немає. Проблеми можуть бути у чеського диспетчера, якщо раптом пан Веймор перестріне цього бідолаху в аеропорту Праги.
Дункан пішов із «Delta» і найнявся пілотом у бюджетну авіакомпанію «Ryanair», але прокляття східноєвропейських аеропортів не відпускало його. Через два з половиною тижні після того, як Веймор почав працювати на «Ryanair», його літак під час зльоту з аеропорту Варшави схопив турбіною дворнягу, котра невідь-звідки взялася на злітній смузі. Починалось усе справно й по-хорошому – руління до злітної смуги, дозвіл на зліт, розгін. Був звичайний літній день – безвітряний, сонячний. А потім, приблизно на середині смуги, коли лайнер розігнався до 140 км/год, другий пілот (то був хтось інший, не Дженкінс) крикнув:
– Кеп, дивіться – барбос!
І дійсно – справа по полю, навперейми «Боїнгу», заходячись гавкотом, скакав кошлатий собацюра. Дункан встиг краєм ока запримітити пса, а вже за мить правий двигун захлинувся утробним кашлем. Стрілка потужності смикнулась і сповзла до нуля.