За літаком «British Airways» до аеропорту наближається лайнер «Air France», рейс AF 205 із Парижа. Капітан французького літака виявляється флегматиком зі специфічним почуттям гумору. Помітивши геліостат і обсіяного бурульками Стьопу, він реагує по-філософськи:
– Диспетчерська Борисполя, у вас новий спосіб слідувати за трафіком? Не вистачає грошей на радари і ви тепер літаки помічаєте сірниками на карті?
– Борт два-о-п’ять???
– Вам не здається, що хлопцю трохи холодно? – далі іронізує пілот. – Ви хоч би курточку на нього накинули, а то сидить у самих шортах. Тут —7 °C за бортом!
– Хто у… у… у… самих шортах? – у диспетчера важка форма стовбняка.
У розмову встряє інший літак, який щойно злетів з аеропорту і набирав висоту, прямуючи на північ від української столиці:
– Диспетчерська, у когось із ваших учора був день народження? Видно, гарно погуляли. – Пауза. – Чи… о, пардон!.. у вас же сьогодні День незалежності. Забув, вибачайте.
На радарах у цьому місці порожньо, проте диспетчер починає помалу усвідомлювати, що його не розігрують.
Шоу триває. З півдня до аеропорту Бориспіль підлітає турбопропелерний Ан-24, рейс 1726 із Одеси. Диспетчер схиляється над радаром, пожираючи поглядом квадратик із підписом 1726. Він розуміє, що турбопропелерний Ан-24 летить повільніше за реактивні «Boeing» чи «Airbus», а отже, пілот має більше часу, щоб стежити за різними капостями на ешелоні. Попри це він тривалий час не наважується ввімкнути мікрофон.
◀ Угорі – реальні розміри і вигляд геліостата; внизу (у тому ж масштабі) – спрощена модель, яка показує, яким мав би бути апарат, якби Тихон розрахував його правильно (3D-реконструкція з газети «Сільські вісті» на основі матеріалів, наданих прес-службою Міноборони України)
Рейс 1726 обзивається першим:
– Диспетчерська…
– Так, борт сімнадцять-двадцять-шість.
– Я мушу вам дещо сказати.
Диспетчер перехрещується сам і перехрещує мікрофон:
– Кажіть.
– По-моєму, донецькі придумали новий спосіб ховати трупи від міліції.
Диспетчер із усього маху торохкає лобом об стіл. Колеги занепокоєно косяться на нього. Хтось підхоплюється і кличе начальника зміни.
– 1726, опишіть, що ви бачите… навіть якщо вам здається, що такого ви бачити не можете.
– Спостерігаю худорлявого хлопчину років двадцяти. Ширяє тут на стільчику.
– На стільчику?
– Підтверджую.
– 1726, він намагається подати якісь знаки?
– Диспетчерська, я думаю, він мертвий.
– 1726, ч… чому ви так думаєте?
– Сумніваюсь, що живий на таке погодився б…
Бідолашний диспетчер усвідомлює, що безповоротно з’їжджає з глузду.
Підходить старший зміни. На радарі повз аеропорт кволо сунеться приватний літачок. Він не заходить на посадку, просто тримає контакт із контрольно-диспетчерським пунктом, оскільки пролітає повз повітряну зону аеропорту.
Скрипить радіо:
– Диспетчерська… у вас тут… е-е-е… я навіть не знаю… е-е… як вам сказати…
– Та кажіть уже, як є, – схлипує диспетчер.
– Тут хлопчина… е-е-е… на табуретці… знаю, в це важко повірити, але це так… е… і ще в нього собака… Мені здається, вони… е-е-е… заважають… нормальному руху повітряних суден.
– Який іще собака?! – Диспетчер починає плакати.
– Я не розбираюсь у породах… здається… е… бульдог.
Начальник зміни хапається за мікрофон:
– Він – труп? Цей, що на табуретці?
Пілот прайват-джета:
– Він – придурок… е… якщо додумався вибратись на таку висоту без літака.
Диспетчера починає колотити в істериці…
7
– Зиновію, вставай!
– Ге-е…
– Вставай! Чуєш? Твій Степан полетів!
– Йдіть на хер…
Хтось із сусідів відважився і заліпив два розмашисті ляпаси Ревуну. Лясь-лясь!
– Га?! Що?! – Чоловік нарешті сів на ліжку.
– Прокидайся, чорти б тебе забрали! Стьопа полетів!
– Куди полетів?
– Туди!
Зиновій Гордійович несамохіть задер підпухле після сну обличчя і подивився на стелю.
– Що? Що ви, в біса, мелете?
– Полетів, я тобі кажу! Зиновію, твій син ПОЛЕТІВ!
– Мамо рідна, туди?! О Боже! – Зиновій пополотнів від лячної здогадки, губи посіріли. – Стьопа помер?!
– Та ні!.. – Сусід мотнув головою і замислився. – Ну, принаймні відлітав він іще живим… – І взявся переповідати все, що на той час спромоглися витягти з Мар’янчика Тихого.