— Ну, і де ви пропали? Я вже йшов вас шукати, а то кричу, кричу, а ви не відзиваєтесь. — Макс йшов до них на зустріч, розрізаючи темряву своїм великим ліхтарем. — Аню, ну, добре, цей бовдур не знає міри, але Ви ж пристойна дівчина і купатися на голяка…
— А, Ви, Максе, як дізналися, що ми на голяка купалися? Ви, що, стежили за нами? Збоченець! — сказала жартома Аня, підходячи до Макса впритул.
— Та навіщо мені за Вами підглядати, якщо я і так знаю, у Вас волосся мокре, та й плаття теж… місцями. — Макс засміявся і обійняв Аню за плечі. — А ще, я відкрию Вам секрет. Тут — чарівне місце, коли вмикають маяк, кожен, хто приходить в мою бухту, одразу ж роздягається і намагається перепливти море. Ось так то. А Ви не знали.
Так, жартуючи, вони увійшли до будинка. У вітальні був накритий величезний стіл на багато персон. На столі було стільки всього, що Аня не повірила, як за такий невеликий час можна було приготувати все це.
— Максе, — сказала вона, — У Вас, напевно, працює ціла бригада кухарів і обслуги, де ж Ви їх ховаєте?
— Яка прислуга? Які кухаря? — Макс був готовий образитися на такі слова, але стримався, бо з одного боку це було навіть схоже на лестощі. — Ви просто, Аня, ще не знаєте, на що я здатний. Присідайте. — Макс відсунув стілець, який стояв на торці столу, і Аня збиралася сісти, як в кімнату увійшли чотири жінки різного віку. Добре, що Алекс розповів їй про Макса. Вона ледве стримувала свій сміх, настільки реалістичним виявилася розповідь про життя господаря цього будинку.
— Знайомтеся, дами, це Аня, подруга Алекса. — сказав Макс, звертаючись одночасно до всіх чотирьох. — А це мої дружини — Ніколь, Ілона, Ельза і Луїза.
— Все чотири? — спробувала зобразити здивування Аня, обводячи всіх поглядом.
— А що Вас дивує? — спитала Ілона і першою сіла за стіл. — А що святкуємо? Макс, невже це твоя нова муза, а ми будемо свідками народження нового сорту твого шмурдяка?
— Сідайте, дами. — Макс пропустив повз вуха саркастичну репліку Ілони, наче її тут і не було.
— А з цим юнаком ти мене не познайомиш, Максик? — Ілона не вгамовувалася, кивнувши головою в бік Алекса.
– Ілоночко, та я готовий з тобою знайомитися хоч в тисячний раз, ти ж знаєш, як ти мені симпатична. — відповів Алекс, намагаючись перевести розмову на жарт. — Дай я тебе краще поцілую, ти ж знаєш, що я постійно сумую за тобою. — Алекс поцілував її в щоку, і Ілона посміхнулася. — І вам, сестри, привіт і тобі, Ніка, bonjour.
Всі розсілися, Макс відкоркував пляшку і розлив по келихах темно-червоне, практично бордове вино.
— Друзі мої, — сказав він, тримаючи келих з вином, немов гусар, — Сьогодні дві події. До нас приїхав, нарешті, наш спільний друг і наш весільний свідок Алекс! А ще, у його подруги Анни сьогодні День народження! — всі зашуміли, а Алекс помітив, як Аня порозовішала від збентеження і від задоволення. — Тому, я хочу просто випити за нас усіх, за друзів і за друзів друзів, так як друзі мого друга, теж мої друзі. Анютко, а Вам я бажаю звичайного людського щастя, такого, якого Ви самі собі побажаєте! З Днем народження!
Всі випили і почалася весела святкова вечеря.
— Аню, ось Ви мені скажіть, тільки чесно, як Вам моє вино? — запитав Макс.
— Макс, скажу Вам чесно, що я не дуже розбираюся в винах. Я люблю сухі і напівсухі вина, терпкі і кислуваті. Але головний критерій для мене — це, щоб вранці у мене не боліла голова. Якщо голова не болить, значить, вино того варто. А що до смаку, то Ви ж самі знаєте вислів, що про смаки не сперечаються. Якщо говорити про Ваше вино, то мені воно подобається, хоч і кислувате.
— Ось! — вигукнув Макс і підскочив до Ані з пляшкою, аби наповнити її келих знову. — Ось справжній цінитель, а ви всі просто жалюгідні заздрісники. Анюто, а, давайте вип'ємо з Вами на брудершафт і станемо трішечки ближче.
— Так після брудершафту доведеться цілуватися в десна. — з усмішкою сказала Ілона. — Ви до цього готові, Анюто?
Аня подивилася на Ілону, встала з-за столу і підійшла до Макса. Вони переплелися руками і випили на брудершафт. Потім Аня поставила келих на стіл і так міцно поцілувала Макса в губи, що той мало сам не впустив свій келих з рук. Ніколь зааплодувала, близнючки захихотіли, і Аня запитала, звертаючись до сестер, розрізняти їх вона ще не научілась. — Ви ж не проти, найостанніші з улюблених дружин?
Всі засміялися, і обстановка потроху розрядилася. Вони сиділи досить довго, всі трохи захмеліли, Ілона, навіть зіграла Вівальді на роялі, близнючки намагалися співати в два голоси, але їм це не дуже вдавалося, Макс відзначався своїми тостами, а Аня досі не могла повірити, що все це відбувається з нею, що це її День народження, що навколо стільки нових друзів, і вона зараз на березі Лігурійського моря, в самому серці Провансу. Потроху всі розійшлися, Ніколь, Ельза і Луїза пішли відпочивати, Ілона покликала Алекса пройтися, їй захотілося поговорити з ним про різне. У кімнаті залишилися лише Макс і Анна. Вони сиділи на підлозі біля самого каміна з келихами червоного вина, вже досить захмелівщі, Макс розповідав різні веселі історії, а Аня, прикривши очі і спершись головою на крісло, слухала його в напівсні.