Розчистивши рукою площадку від шипів, він увіткнув свою «соломину» в темну м'якоть, і стежачи, щоб бути далеко від сусідніх колючок, прилинув до неї губами.
Вода була гіркою і цідилася з трудом. І все ж вона була. Кілька хвилин Хоут смоктав її з рослини, поки не обмив язика, і пересохлі губи не змочились дорогоцінною вологою. Що не дало йому забутися в цей момент щастя, це все-таки смак води.
Хоут зупинився, коли рот наповнився цією нестерпною гіркотою. Йому здалося, що це був сумарний розчин усіх улюблених хімічних сполук. Але це краще, все ж, ніж мрії напитися. Він навіть зміг усміхнутися "кактусу" і своєму невдачливому попереднику.
Homo Sapiens Sapiens...
Подумки повернувся до тієї солодкої сцени в коридорі, коли він поцілував Хіні руку. Хоут спробував згадати губами цей дотик: рвучкий, сліпучий, до запаморочення. Якби не Шайтан тоді!..
Раптом Хоут зкривився. Шайтан. Звісно, ніяких емоцій у робота не було, але Хоуту, якимсь новим відчуттям, почулися нотки презирства. "На чотирнадцяту в рубку не запізніться". Можна подумати, що це Шайтан - людина, а він, Хоут - робот. Дарма він тоді все ж не зупинив його і не розніс у клоччя. Коли-небудь хтось чув від робота подібне зневажання? Роботи зверталися так колись до Людини? Хіба що, якісь браковані та несправні.
А чого він так розлютився на нього? В словах не було нічого такого. Хоча, тон... обурливий, так. Це тому, що він звик чути "пан Хоут". Враження, буцімто "спалах" голову Шайтана теж перекодував. Маячня якась.
Та до біса все. Зараз би Хоут із задоволенням почув би хоч навіть останні лайки від робота, ніж цей безперервний пустельний вітер.
Сонце сліпило навіть крізь повіки. А лежати було так приємно. Це було перше розслаблення за останні години. До цього він все кудись ішов, невідомо навіщо. Ішов... Ішов...
Ах, Хіна. Якби тоді, в коридорі... ще трохи і Хоут освідчився б їй в коханні, і в усіх своїх почуттях, і пустив би в хід все своє красномовство, збивчиве і плутане, втім, потрібні слова самі б приходили... Ще б трохи тоді!.. Воскресити б ту мить, він би не відірвався від її руки, навіть якби поряд стояла навіть дюжина Шайтанів з капітаном Пієм в додачу. Можливо тоді все було б по-іншому, він не був би тут, один, гинучий на Дідько-Знає-Якій планеті. Ймовірно вони б уже гальмували і маневрували перед Нуабом.
Так, він говорив їй потім, що кохає, але тоді вже було не до цього. Тоді вони вже думали про порятунок. Хоут кричав, задихався... Шкода, що так все вийшло. Ось так от, ніяк. Можливо, якби він тоді знайшов у собі сили освідчитись дівчині, то все би й сталося зовсім по іншому? Він упустив свій момент, і ось тепер має… Слинько, малодушний слинько, хробак.
Та з чого він це взяв? Зовсім розклеївся? Де логіка?
Думки відволікли його. Вочевидь, він так сильно втомився, що забув про спеку, про сонце, про повітря, про безвихідь. І ще тепер про голод. Так, він не їв уже скільки. О, Боже!
Дякую, Хіна. Дякую, що не покидаєш мене і тепер. Ім'я твоє полегшує мої страждання. І, хоч часу залишилося мало, але він проживе свій час, повторюючи його. Повторюючи... Повторюючи... Пісок...
Чорт забери, Шайтан дійсно здавався якимось перепрограмованим.
Але ж після "магнітного спалаху" він залишався цілком нормальним: Хоут згадав, як він розносив каву в рубці. Може і на нього "спалах" подіяв? Не відразу, згодом… Та ні, маячня, невже "хвороба" могла передатися від корабельного нейрокомп'ютера... Хоут почув дивну паузу у себе в мозку. Чому не могла? Робот не входив у контакт з нейрокомп'ютером - процедура роботоконтролю зруйнована. Але ж могла потрапити така перекодировка, така комбінація, яка могла б виявитися саморозповсюджуючоюся. САМОРОЗПОВСЮДЖУЮЧОЮСЯ! А Шайтан...
Так, він входив у контакт! Хоут навіть здригнувся від того, на що раніше не звернув уваги. В рубці капітан Пій подякував Шайтану за каву і примусив його до підзарядки. Інформаційне оновлення йде одночасно з енергопідзарядкою, хоч мало хто про це пам'ятає. І він, як слухняний робот виконав... Виходить, контакт з нейрокомп'ютером був.
І ЦЕ виявилося саморозповсюджуючимся, "заразним". Неймовірно! Щоб випадково перетасовані біти пролізли... Випадково? ЦЕ виявилося ще й «випадковим»?
А Нерх?.. Він стверджував, що "перекодування", або що воно там було, має СЕНС. Боже... Хоут ковтнув сухим пролигом, здавалося, голова кругом піде. І Хіна те саме припускала, коли говорила про відновлення.