І ВОНИ вийшли. Постріли. Якимсь чином четвертий модуль виявився відстикованим.
Вочевидь, боротьба на "Апостолі" тривала недовго. Хтось із них першим добрався до реактора. Серце судна треба було захопити будь-якою ціною. І реактор вибухнув. Разом із кораблем.
І, до речі, можна пояснити, чому «шабля». Променеву зброю почули б, та й зберігається воно... Вогнепальної на кораблі не було. Холодну зброю можна швидко виготовити, діє вона тихо, надійно та швидко. Щоправда, можна було ще й просто вдарити Нерха залізним кулаком... але, вочевидь, Шайтан не був упевнений, що людина не вивернеться і не втече. А стрілецьку зброю у коридорах не дуже застосуєш. Ні, «шабля» – анахронізм, але найнадійніший анахронізм.
Тепер, якщо згадати затримку з рейсом. От навіщо везли роботів на Нуаб! Тамошній роботокомбінат..! І... і це означає "з’їхала з глузду" не їхня маленька бортовай система, а великий комп’ютер на Новій Таврії.
І щоб вийти з підпілля та забезпечити своє існування, йому потрібна була сила. Йому потрібен був Нуабський роботокомбінат!
Чи розумів це Хоут, коли тримав ту «шаблю» у руці тоді, біля камер, ошаліло дивлячись на засохлу кров Нерха на лезі? І що, раз Шайтан сховав «шаблю» в камері "трансів", то він десь поряд, десь у четвертому модулі!
Тепер, коли до Хоута це дійшло, він зупинився. Тепер усе пізно. Вони стали свідками зриву "Операції ЗР".
І Хоут більше ні на йоту не сумнівався, що "ЗР" – це "зміна раси".
Скинутий скафандр лежав в абсолютно неприродній позі, нагадуючи мертву людину. Хоут відвернувся і більше не оглядався. Подавивши нудоту, він рушив далі.
Черговий напад відступив, хоч і зараз йому було несолодко. До шкіри було боляче доторкатися, навіть під одягом промені палили її.
Вода... Це коротеньке слово зводило з розуму.
Для чого Шайтан сховав «шаблю», якщо до вирішального моменту залишались якісь хвилини?
Та яке це має значення? Загинули усі. Крім нього. І як же він чіпляється за життя, хоч і знає, що приречений!
Була б з ним та «шабля». Він би...
Вода...
…Або розрізав би вени і напився б удосталь перед смертю. Було б хоч щось гостре. Шкода, він викинув шолом ще на самому початку, його можна було б розбити, якби постаратися. Дуже постаратися.
Хоут зупинився, хитаючись, і подивився на свою руку. Сонце безжально палило її. Буде боляче, але зате...
Він облизав пересохлими губами зуби і торкнувся м’якоті руки, ще секунду розмірковуючи і шукаючи зручне місце. Потім став зубами прокушувати шкіру.
Він стискав зубами щільні тканини, поки ті не почали рватися, і він, долаючи опір свого інстинкту, не сповільнювався, шукаючи компромісу між болем і дією.
Тупі людські зуби, не призначені для прокушування плоті, зупинилися. На мить він подумав: "Що я роблю!?" Він був готовий заплакати... Потім з новою силою вчепився у власну руку.
Щось тепле стікало з прокушених місць. Він перестав кусати себе і жадібним язиком припав до крові. Стиснувши руку в кулак підняв руку так, щоб жодна крапля дорогоцінної вологи не пролилася на пісок. Шкіра в цьому місці була вже змочена кров’ю. Він солодко заплющив очі, висмоктуючи її з руки, і забуваючи про все...
Потім Хоут відірвався від руки, і йому здалося, що він напився. Облизуючи закривавлені губи, він глянув на руку і підвівся. Смак її ще залишався у нього в роті, він злизував набряклу краплю. Злизавши брудні розмиви зі шкіри, він подумав, що не так вже й страшно дивитися на розірвану руку, і що звідти ще можна буде попити. Хоча кров його давно вже отруєна.
Ще хвилину тому він спав, сховавшись у темному кутку коридору, а тепер нісся з криком по модулю. Тяжкий удар струсонув корпус.
Він влетів у зарядну разом із звуком сирени. Рохт скинув на нього "гаусовку", але зразу повернувся і прикладом став лупити по блок-боксу, вже розбитому і ледь висячому на кріпленнях.
– Біжи на аварійку! – проричав Рохт, знову заносячи "гауссовку" для удару. Хоут, спотикаючись, вивалився у коридор, і на бігу зловив слова штурмана. – Я запустив самоліквідатор! За хвилину в капсулі!
«Він тут! Він тут!» – майнуло в голові Хоута. – Той, хто вбив Нерха!.. Наступний удар кинув коридор кудись під ноги, Хоут полетів на стіну, зразу вскакуючи і навалюючись на переборку. Задраєна! До аварійки не дістатися! Знову гидко завила сирена. Він вихватив трабер і вистрелив у замок. Ногою в двері! Закрито! Бігти до трансінфлюенторів!? Безнадійно! Хоут кинувся по боковому коридору до рятувальної капсули.