Час: 16:18 основного часу; Температура: 363,91К під сонцем; Вітер: S-W 7,03 м/с; оточуючий шум 35,2 дБ; Освітленість: 172,45 кЛк...
«... ОСТАННЯ ДУМКА: РЕЖИМ ПОШУКУ…»
Хоут відповз від краю бархану і ліг обличчям у пісок. Так, спокійно. По-перше: це Шайтан, по-друге: він хоче злетіти на цій розвалюсі. У розвалюсі Хоут впізнав фрагмент рятувального бота (приблизно третина) з якимись присобаченими до нього маневровими й трансінфлюенторами. Робот цілком міг злетіти в цій дірявій штуковині. А якщо там у нього залишиться хоч один трансінфлюентор...
Хоут чомусь забув усі свої попередні страхи. Операція "Зміна Раси" продовжується. Хоут уже вирішився. Тільки від нього залежить, стане чи "Зміна Раси" "Виродженням Раси". Якщо страх переможе в ньому, він відступить і дозволить, то стане. Стане заслужено. Бо раса, для якої почуття обов'язку не вище інстинкту самозбереження, не варта залишитися. Усе вирішиться прямо зараз. Він у відповіді за всю расу. Він один. І більше ніхто, крім нього.
Якого самозбереження? Він приречений. І він прирікає всю свою расу… Ні..! Хіна..! Він піднявся, повільно і гідно. Світ, їхній світ, за який віддано стільки крові і праці, часу і вмінь, не дістанеться оцим... залізякам. Він Homo Sapiens Sapiens, і немає більш жорстокого, агресивного і упертого виду у всесвіті. Усюди і завжди його представники йшли до нових горизонтів, відкривали нові континенти та планети, нові знання та сенси всупереч усім фізичним неможливостям, і завжди вперед їх вела велика зацікавленість, а велике бажання грудьми захистити від небезпеки все рідне та своє, спонукали бути твердими та рішучими. У цьому була їх могутність, і сяйво цієї могутності слідувало за своїми першопрохідниками. Так було завжди.
Так буде і тепер. Вони нікому не поступляться.
Хоут тихенько підповз і знову виглянув. Шайтан забив на місце кришку камери трансінфлюентора, встановив на місце ковпак, відійшов і почав колупатися у себе на грудях, якось дивно відставивши руку. Рухи його були якимись ломаними, із трудом. Потім він підняв щось із землі і зайшов за розвалюху. Вітер посилився, піднімаючи в повітря хмари піску. Вочевидь, він хотів злетіти, щоб всеж дістатися до Нуаба. Він помре, але доставить інформацію, яку йому доручили. Хоут, не думаючи, побіг з вершини бархану, не відриваючи погляду від рятувального боту, і готовий у будь-який момент упасти обличчям у пісок. Добре, що вітер дує в спину, даючи свою підтримку...
Може комусь колись пощастить більше, ніж їм з Хиною...
Він підвівся з коліна і безшумно пройшов останні двадцять метрів. Вітер стих. Тиша. Хоут пригнувся. Він може зіткнутися із Шайтаном кожної секунди. Ось циліндр трансінфлюентора. А інші камери чомусь напівпідвішені під верхнім краєм. До конструкції він наближатися не став, навіть на відстані він відчував жар від заліза. Ага, чутно. Він там щось робить. Хоут заглянув за кут. Нікого. Тихо переступаючи і не звертаючи уваги на головний біль... Зупинився. Знову вітер. Став на коліно. І повільно виглянув. Пусто. Шайтан всередині. Дуже-дуже тихо пересуватися. Він майже у самої діри. Зірваний люк, перекручений у петлях, відігнувся і висів майже горизонтально. Непогано приземлився...
Він прислуховувався, одночасно шукаючи будь яку подобу зброї. А камери трансінфлюенторів трималися досить неміцно, і над піском. Що Шайтан з ними хотів зробити? Сховатися там? Хоут би не наважився, занадто нестійко вони підвішені, роздавить, без сумніву... Пити!.. Він закрив очі, уявляючи собі воду. Та де ж той Шайтан?
Час: 16:35 основного часу; Температура: 345.04К у тіні; Вітер: … в приміщенні відсутній; оточуючий шум 25,4 дБ; Освітленість: 257,00 Лк...
« …ОСТАННЯ ДУМКА: Потрібно дочекатися, коли він заповзе сюди, всередину...»
Він, повільно заглядаючи, сунувся всередину кабіни. Поставив одну руку, другу, потім коліно... Вітер шумить... Де Шайтан?..
Робот кинувся з темряви на нього з простягнутими руками.
Хоут, наполовину забравшись у кабіну, майже в одну мить підтягнувся і штовхнув Шайтана ногою в груди, та з такою силою, що статридцятикілограмова машина хитнулася і, розставивши руки, стала падати назад у темряву. Людина вскочила, в той же час залізна рука зімкнулася на кісточці, і смикнула з такою силою, що Хоут повалився на підлогу. Гостра біль прострелила ногу. Певно, зв'язки. Хоут спробував другий раз вдарити його ногою, але робот тільки використав його рух і схопив другою рукою. Хоут закричав, вириваючись усім тілом. Робот уже підіймався, не випускаючи його, і раптом розмахнувся ним і шпурнув у дверний отвір. Хоут спиною полетів на той самий горизонтально вивернутий люк, хребтом ударившись об внутрішні ребра жорсткості... Люк не витримав і разом з Хоутом обвалився. Він упав на пісок. Лопла пітля, але люк, доволі масивний, ще тримався на самому краю вісі. Боже, спина... Швидше встати... Шайтан зістрибнул на пісок усією своєю масою. Хоут, піднімаючись задом, спирався на руки, і коли робот зробив крок, він ударив ногою по ще хитаючомуся люку, вибиваючи його з пітель. Робот не зрозумів, не встиг, масивна стулка вже впала йому на ступню і на коліно, підминаючи ногу. Зусиллям усього тіла робот висмикнув ногу. Хоут уже стояв. Тільки тепер він помітив, що груди робота розкриті для ремонту. Груди і живіт. Серія іскор проскочила там, коли Шайтан робив крок. Наступний удар має бути туди! Хоут оскалився: Шайтан робив другий крок, підтягуючи пошкоджене коліно. Ось зараз... Удар ногою прямо в розкритий живіт. Робот відмахнув удар рукою. Другий удар, незважаючи на біль. Сталева клешня охопила його знову. Розпечене залізо обпекло шкіру. Робот підтягнув його до себе. Біль у кістці. Він схопив Хоута, притискаючи до себе. Хоут спробував вирватися, рука знову схопила його за ступню, до болю стискаючи. Він поштовхом вдарив робота в фізіономію, намагаючись розбити його очі. Шайтан коліном ударив його по ребрах і Хоут почув тріск всередині себе. Робот душив його, не випускаючи ногу. Душив... Душив... Голова пішла кругом, Хоут обвис від слабкості...