Підійшовши за кілька хвилин до них, Хоут вже не відчував тривоги. Це були висохлі, неправильної форми клубки якихось рослин, на кшталт перекоти-поля. Тоненькі стебла дивно переплелися, складаючи собою цілісну, спутану масу, яка колись захищала це пристосоване життя від сухої спеки. Висохлі стебла сходилися в одному місці в розетку, вочевидь, цим місцем рослина і кріпилася до довгого, що йде вниз на десятки метрів кореня, щоб лише дотягнутися, торкнутися десь там до вологи.
Хоут доторкнувся до кулі рукою. Та здалася на диво легкою і крихкою: рука людини необачно зламала вигнуте стебло, яке прямо між пальцями розсипалося в порохи. Можливо, і його життя, як це стебло, виявилося переламаним на самої середині, і нічого не залишиться, крім сірих порохів і спогадів про закреслений у списках бортів "Апостол Павло"...
Корабель уже третю годину дрейфував на орбіті Нової Таврії, змінюючи курс кожні півгодини. Сигнал про затримку рейсу був отриманий відразу після старту з космобази, збентеживши екіпаж вісьмикілотонника, а особливо його капітана Луція Пія. За рейс, в принципі, за умовами фрахту та страховкою відповідало керівництво бази, вантаж був третьої сторони, зокрема Космо-Роботронікс. Йому потрібно було лише доставити вантаж.
Капітан навіть, здається, не був присутній під час завантаження, та й у документи, мабуть, не особо заглядав. Адже він був лише капітан, і його справа – доставити судно та вантаж цілим на Нуаб, а потім також цілим але без вантажу, повернутися на Нову Таврію, а зовсім не лізти в ті справи, якими заправляв цей виробничий монстр.
Борт належав Комплексу, так само, як і його служба у Флоті протягом двадцяти років. Що саме наплутали нагорі великі керівники, йому було… ну, майже не цікаво.
Втім, капітан Пій трохи нервував: Хоут бачив це по тому, як той крокував по рубці. Авжеж, його двадцять років ніхто не затримував, а тепер якась ідіотська неприємність…
Хоут побачивши, що його бос, Арро, вже зайнятий, і не звертає уваги на цю справу, поплентався до себе у відсік.
Маршеві двигуни були готові ще вчора, як, зазвичай, і завжди вони були готові до роботи. Коли Хоут отримував своє стажерське розподілення на "Апостола Павла", йому заявили, що майстер Арро - один з небагатьох, хто може похвалитися, що ні маневрові, ні розгінні, ні маршеві двигуни ніколи не доводив до стану ремонту, і що розхлябаності він не допустить ні в якому вигляді... Майстер Арро став здаватися Хоуту якимсь похмурим, насупленим та нудним суб’єктом, поки він своїми очима не побачив круглого, добродушного чоловічка в противипромінювальному фартуху, зовсім не мефістофельського вигляду. І вже по тому, як він назвав Хоута "юначе", він зрозумів, що вони спрацюються.
Зараз маневрові двигуни ще залишалися в режимі зльоту. Хоут переконався, що навіть на прогрів пластин енергія не подавалася, потім відкрив контрольний тубус і дістав інструменти.
Інструменти були не такими, якими він користувався на заняттях. У майстра Арро вони були кращі. Наприклад, стагнатометр, який Хоут зараз тримав у руках і що вимірював інтенсивність потоку, майстер Арро з’єднав з індикатором бокового вектору, а за потреби, до нього ж підключався ще детектор чистоти потоку. Арро просто любив свою справу і намагався прищепити любов до неї і йому. Хоуту насправді було приємно користуватися інструментами, навіть коли цього і не вимагалося. Навіть незважаючи на те, що в іншому кінці тубуса стояли вмонтовані вимірювачі. Як говорив бос: "Небезпека народжується з нехтування".
Хоут дезактивував тубус, інструмент склав у бокс (він до нього ще повернеться), потім поглянув на автобалансування і дав сигнал маневру на двигуни. Стандартна процедура "R". З’явився ростучий гул, ноги відчули вібрацію. Ручного корегування траєкторія наразі не було потребувала.
Хоут на хвилинку вийшов з відсіку - він хотів під час розвороту бути біля двигуна. Збігши на палубу С, віч-на-віч зіткнувся з Нерхом.
Технік-інтерпретатор, позіхаючи, махнув йому рукою.
– Головний ще бігає по рубці? – Хоут сам від себе не очікував такого нахабства.
Нерх помотав головою. – Ні, сів уже. Ми там скоро всі позасинаємо, поки ті бовдурі з’являться.
– Хто? – не зрозумів Хоут.
– Ай, – відмахнувся інтерпретатор і, жестикулюючи рукою, пояснював, – Комплекс разом з Роботронікс делегацію вислав, перевірити, що вони нам самі у трюм поклали, – Нерх знизав плечима.
Хоут повторив його гримасу: “Що за ідіоти?”