– А ти що, на трубі сидиш?
Хоут кивнув. – Кочегарю потроху: тридцять хвилин туди, тридцять сюди. А що там у трюмі такого?
– В сенсі?
– Що не так з вантажем?
– Контейнери з законсервованими роботами, – Нерх дунув на свій чуб. – А в декларації у нас стоїть: “Роботи законсервовані (система FP1001M), 16 контейнерів”.
– А в чому… прикол? Переплутали? – здивовано подався назад Хоут.
– Та звідки ж я знаю, – інтерпретатор не втримався, щоб знову не позіхнути.
– Зачекай-зачекай, а навіщо на Нуаб роботів?.. Ще й у консервації? Там же Космо-Роботронікс має комбінат...
– Саме так – несподівано підтримав його Нерх. – Так того ще й замало, що на Нуабі роботокомбінат, там ще й зосереджено сорок відсотків видобутку і виробництва криліуму та резоеластика; тай ще тут на базі ще й постійна нестача роботів. А вони роботів туди везуть...
– І стирають їм ще мізки перед консервацією, – закінчив Хоут.
Нерх погодився. – Коли у начальника голова там, де у інших людей місце для ін’єкцій, тоді... кочегарі тренуються в маневруванні на орбіті.
Хоут посміхнувся.
– Добре, я побіг. Потім якось договоримо... – інтерпретатор за мить зник у коридорі.
Маневр обертання було проведено чітко. Розкид параметрів траєкторії вкладався в допустимі відхилення з великим запасом. Хоут явно пишався своєю маленькою справою. Надихнений відчуттям гордості, він не вимкнув повністю маневрові, а прийнявся вручну укладати корабель на ідеальну траєкторію, насвистуючи якусь мажорну мелодію, що сама з'явилася в голові.
Три поштовхи були майже непомітні, "Апостол Павло" навіть не смикнувся. Хіба що стагнатометр ледь помітно зсунувся на боксі.
Хоута просто розпирала гордість за ювелірну роботу, коли його відволікли від цього заняття.
У дверях стояла дівчина в робочому халаті (блідо-зелений бейдж, релятивістський контроль, пронеслося в голові у Хоута), і судячи з вигляду вона була вкрай розлючена. Хоут відсторонився від своїх розрахунків.
– Ви не могли б припинити ваші дурні смикання? Абсолютно неможливо працювати.
Хоуту не сподобалася ремарка на рахунок його роботи.
– Пробачте, але у нас маневр. Сподіваюся, ви не бажаєте звалитися на Нову Таврію?
– Маневр був десять хвилин тому, – дівчина постукала по лівому зап'ястю.
– Але ж коригувальні поштовхи були дуже слабкими. Практично ніхто не відчув, крім мене, а я відчув тому що я знав.
– "Ніхто не почув", а я не можу на доплероскопі працювати.
– Доплероскопі?
– Так, знаєте, це такий прилад, він не розрахований на кораблетруси силою десять балів!
– Добре, – Хоут почав розрядку живлющих блоків. Шкода було переривати почату роботу, але тепер його увага перемістилася з роботи в декілька інший напрямок. Дівчина, все ще роздратована, стежила за його діями, віддаляючись до дверей.
– Але зачекайте! Яка доплероскопія, якщо ми стоїмо на місці?
Це, як і очікував Хоут, змусило її зупинитися на порозі.
– Це вам так здається, – вона обернулася через плече, мило (і єхидно) усміхаючись, – тому що двигуни не працюють?
Мозок Хоута гарячково ворушив звивинами. Якісь удари в надрах грудної клітини змагалися в потужності з маневровими двигунами.
– Ну, не те, щоб зовсім не працюють. Та й швидкість… – він кинув розсіяний погляд на спадаючий локон, – десять тисяч за секунду.
– Гадаю, коли ви увімкнете розгінні, у мене зашкалять прилади.
Хоут розвів руками. – Ну який моторист пропустить гарний розгін?
– А ви моторист?
– Так… Ні… Ну майже… Я на стажировці.
Дівчина з відстані розглядала Хоута, примушуючи його червоніти. Тепер вона просто усміхалася, без будь якого підтексту. Хоут злякався, що його внутрішні удари будуть почуті.
– Хіна, – вона раптово швидкими кроками підійшла до нього, протягуючи руку. – Я з контролю мас-енергетичного впливу. Поки що стажер, – вона знову посміхнулася.
Хоут витягнув з кишені свою вологу долоню. «Мої руки були в кишенях?» - запанікував він.
– М-мене звуть Х-Хоут, – пробурмотів він. Долоня Хіни була холодніша і твердіша. Очі його пробігли по лінії підборіддя, в міру загостреного, щоб викликати безумовну гармонію, яка визначає обличчя. Шатенове, трохи хвилясте волосся чудово обрамляли його з легкою, природною майже симетрією. Брова!.. Оце так, стажер!
– … з… – продовжив він, – … ну… біс-корегувальник. Кочегар, коротше.
– Моторист, – кивнула вона, роблячи компроміс.
Хоут витаращівся на неї, ніби зібрався перерахувати вії.
– До речі, теж стажер… – схаменувся Хоут.
Десь у глибині її погляду зажеврів крихітний напівглузливий вогник. Вона забрала руку, дозволяючи, однак, розглядати себе.