Арро уперто похитав головою, – Ми не настільки прискорилися, щоб наш час відрізнявся хоч на порядок. І про вакуумні магнітні прошарки я теж ніколи не чув.
– Ти можеш теоретично довести неможливість їх існування?
– Я ні. Інші можуть. Але такі утворення повинні мати якесь природне походження?
– Звідки я знаю? Ми не можемо...
– Крім того, – перебив його Арро, – стаціонарні польові неоднорідності потребують носія.
– Можливо, якась дрейфуюча плазма?
– Тоді б ми мали її зафіксувати.
Хоут, що стояв у дверях, перевів погляд на капітана. Усі в рубці помітно нервували. У Хоута спазм стиснув горло. Небезпека зараз могла причаїтися тут, всередині, у коридорах корабля.
Рохт, вже сам незадоволений, що запропонував теорію, додав... – Давайте просто приймемо, що стався різкий стрибок магнітної... – він замовк не докінчивши.
У кріслі поворухнулася керівниця мас-енергетичного контролю, Нея . – А як, цікаво, Ви поясните те, що спеціальні детектори не зареєстрували ані "магнітнитного спалаху", ані вашої «дрейфуючої плазми», а захищені системи, не призначені для цього, зазнали її впливу?
Рохт знову набув нещасного вигляду. – Ну, якби вона була настільки швидкою, практично миттєвою, що прилади не встигли на неї зреагувати. Крім того, всередині корабля міг виникнути вібраційний резонанс, "блукаюче відлуння", або щось подібне. Якась складна конфігурація.
– Підсумовую: ти пропонуєш гіпотезу про магнітний дельта-імпульс, безкінечно великої амплітуди і безкінечно малої тривалості, який затер нашу пам’ять, – Пій, здавалося, абсолютно байдужим поглядом подивився на другого штурмана.
– Не беруся стверджувати, що це прямий наслідок, але, в загальному, так.
– М-г. Тоді хто пояснить мені, чому спрацювала тривога, і як аварійка була пов’язана з нейросистемою?
– Безпосередньо з блоками пам’яті вона не пов’язана, – відповів Арро, – але вимкнена вона була у звичайний спосіб, з аварійного відсіку. Аномалій не виявлено.
– А вони, певно, мали місце, – голос капітана був рівним, без жодної інтонації. – Чия була вахта? Дякую, – він узяв від Шайто чашку димлячої кави.
– Моя, – Рохт знову пожав плечима. – Я звіряв інтенсивності потоків з табличними, – він кивнув на увімкнений досі на столі зошит-планшет.
– І ти був один у рубці?
– Так, я один не спав. Дякую, – Рохт теж узяв від робота каву.
– Ще я не спав, – несподівано втрутився в розмову Хоут. Він вийшов з дверного проходу у рубку.
– Де саме ти знаходився?
– Біля "вікна". Це конференц-зал. Перший модуль.
– Ти чув сигнал тривоги?
– Так, я як раз закінчив говорити з Шайто...
– Якісь зовнішні ефекти, або розрядний тріск, або післясвічення?..
– Не було, – хором заявили Хоут, Рохт і Шайто, і перезирнулися.
– Шайто, виходить, був в активному стані? Рідненький, я вважаю, ти давно не відновлював свій енергорезерв, – Пій подивився на робота поверх димлячої кави і зробив ковток.
– З середини минулого рейсу.
– Скористайся, поки ще щось не сталося.
Арро хмикнув. – На мій розсуд, ти якось не так до всього ставишся.
Капітан буквально вибухнув, сіпнувшись усередині крісла.
– На кораблі відбувається казна що, ніхто нічого толком не знає, і ми, фактично, паралізовані, а я "якось не так ставлюся"! Я хочу знати, наскільки можливо, і як скоро будуть відновлені процедури маневрування, енергопостачання і метрології, – він різко підвівся і підійшов до Нерха.
Той загадково обмахнув свій об’ємний екран. – Сказати напевно не можу. Я зараз на стадії оцінки збитків. Але, напевно, не помилюся, якщо скажу, що краще перейти на ручне управління.
– Виконувати все вручну?! – вскочив Рохт. – Та ми всі з глузду з’їдемо!
Нерх навіть не відірвався від своїх висячих вогників. – Можна уставити калькуляційний режим на терміналах. Вибирайте, або керувати кораблем вручну... або не керувати взагалі!
Рохт стояв, хитаючись посеред рубки. – Ну тож зроби щось!
– "Зроби щось!" Я не чарівник, – огризнувся Нерх. – Ось! Дивіться сюди! – він кивнув на викривлені ряди висячих блакитних іскорок. – Це ваша процедура маневрування. А це, – іскри змінилися об’ємними згустками, і інтерпретатор помовчав кілька секунд. – Мені здається, що дещо змінилася структура нашого комп’ютера.
– В якому сенсі?
– В апаратному сенсі, структура, – у нього витягнулося обличчя. Він пальцями переставив колонку іскорок, потім посунув і розвернув увесь вміст екрану.