Він дивився на вродливу жінку, яка сиділа перед ним, скромно вдягнена в чорне, жінку, котра зустрілася йому цілком випадково, хоча він уже бачив її раніше в одному з кабаре і звернув увагу на те, що вона погано відповідала своєму оточенню. Вона просила, щоб він її зажадав, і він її жадав, жадав дуже, набагато дужче, ніж міг собі уявити, — але йшлося не про її груди чи її тіло; він жадав її товариства. Він хотів би обняти її, завмерти в мовчанці, дивлячись на вогонь, п’ючи вино, викуривши одну або дві сигарети, цього було б йому досить. Життя складалося з простих речей, він був стомлений після всіх цих років, коли шукав сам не знає чого.
Проте, якби він так зробив, якби доторкнувся до неї, усе пропало б. Бо, попри її «світло», він не був певен, що вона розуміє, як добре бути з нею поруч. Він платив за це товариство? Атож, платив і готовий був платити доти, доки буде треба, доки він зможе сісти з нею на березі озера, заговорити про кохання — і почути те саме від неї. Ліпше не ризикувати, не прискорювати плин подій, не говорити нічого.
Ральф Гарт перестав себе терзати і спробував зосередити свою увагу на грі, яку вони щойно самі придумали. Жінка, що перед ним сиділа, була переконана: не досить вина, вогню, сигарети, компанії. Їм потрібне інше сп’яніння, інший вид полум’я.
Жінка була в сукні з бретельками, вона виставила одну грудь, він міг бачити її тіло, більш смугляве, аніж біле. Він жадав її. Жадав дуже.
Марія помітила зміну у виразі очей Ральфа. Ніщо так не збуджувало її, як знання того, що її жадають. Це не мало нічого спільного з узвичаєними видами поведінки — хочу кохатися з тобою, хочу взяти з тобою шлюб, хочу, щоб ти пережила оргазм, хочу мати від тебе дитину, хочу, щоб пообіцяла кохати мене вічно. Ні, жадання було відчуттям вільним, яке виривається в простір, вібрує, наповнює життя бажанням щось мати, — і цього було досить, це жадання виштовхувало все на перший план, воно зміщувало гори, зволожувало твої статеві органи.
Жадання було джерелом усього — покинути свою батьківщину, відкрити для себе новий світ, навчитися французької мови, подолати свої забобони, мріяти про фазенду, кохати, нічого не просячи натомість, відчути себе жінкою лише тому, що на тебе дивиться чоловік. З точно розрахованою повільністю вона спустила з плеча другу бретельку, і сукня зісковзнула з її тіла. Після цього вона розстебнула ліфчик. Так і залишилася сидіти з оголеною верхньою половиною тіла, намагаючись уявити собі, чи він відразу стрибне на неї, схопить її в обійми, почне присягатися в коханні — чи виявить стриманість та розважливість і лише відчує, у власному жаданні, ту саму втіху сексу, яку відчуває зараз вона.
Атмосфера навколо них двох почала змінюватися, звуки та шерехи більше не існували, вогонь у каміні, картини, книжки позникали, й на зміну цьому всьому прийшло щось подібне до трансу, в якому бовваніє лише темний об’єкт жадання, а все інше не має ваги.
Чоловік не поворухнувся. Спочатку він відчув певну боязкість у своїх очах, але це відчуття не тривало довго. Він дивився на неї, й у світі його уяви вона пестила його своїм язиком, вони кохалися, пітніли, обіймалися, змішували ніжність і насильство, кричали й стогнали разом.
У світі реальному, проте, обоє мовчали, жоден із двох не зворухнувся, і це ще більше збуджувало її, бо й вона також була вільна думати все, що їй заманеться. Вона просила, щоб він доторкався до неї ніжно, розтуляла ноги, мастурбувала перед ним, казала романтичні й вульгарні фрази, так ніби це було те саме, досягла кількох оргазмів, розбудила сусідів, розбудила весь світ своїми криками. Це був її чоловік, який давав їй втіху та радість, з яким вона могла бути такою, якою справді була, говорити про свої сексуальні проблеми, розповідати, як їй любо було б залишатися з ним протягом усієї ночі, тижня, протягом усього життя.
Піт почав виступати краплями на обличчях обох. Це від вогню в каміні, сказали вони подумки одне одному. Але як чоловік, так і жінка в цій залі дійшли до своєї межі, виснажили всю свою уяву, прожили разом вічність чудових хвилин. Вони мусили зупинитися. Ще один крок, і ця магія розпадеться під натиском дійсності.