— Вона має бути в цьому альбомі, — сказала міс Блеклок. — Десь на другій або третій сторінці. Другий альбом укладений уже після того, як Соня одружилася і виїхала. — Вона перегорнула сторінку. — Це має бути тут.
Вона розгублено замовкла.
На сторінці альбому було кілька порожніх місць. Кредок нахилився й розібрав кілька збляклих слів: «Соня… я… Р. Ґ.». Трохи далі: «Соня і Белі на пляжі». На протилежній сторінці: «Пікнік у Скейн». Він перегорнув ще одну сторінку: «Шарлота, я, Соня, Р. Ґ.».
Кредок підвівся. Вираз обличчя в нього був похмурий.
— Хтось забрав ці фотографії — і зовсім недавно, я сказав би.
— В альбомі не було білих плям, коли ми дивилися на них нещодавно. А ти що скажеш, Джуліє?
— Я не придивлялася уважно — звернула увагу лише на кілька суконь. Але й справді… ви правду кажете, тітко Леті, білих плям в альбомі не було.
Кредок спохмурнів ще більше.
— Хтось, — сказав він, — забрав усі фотографії Соні Ґедлер із цього альбому.
РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ
ЛИСТИ
— Пробачте, що знову турбую вас, місіс Геймс.
— Пусте, — холодно відповіла Філіпа.
— Може, зайдімо в ту кімнату?
— У кабінет? Гаразд, якщо вам так хочеться, інспекторе. Але там дуже холодно. Там немає вогню.
— Це не має значення. Я затримаю вас не надовго. І там нас ніхто не підслухає.
— А це важливо?
— Не для мене, місіс Геймс А для вас — можливо.
— Про що ви?
— Якщо не помиляюся, то ви, місіс Геймс, сказали мені, що вашого чоловіка вбито в Італії?
— То й що?
— Чи не простіше було б сказати мені правду — що він дезертирував зі свого полку.
Він побачив, як її обличчя зблідло, а пальці стислися й розтислися.
Вона гірко сказала:
— Ви докопуєтеся до всього?
Кредок сухо відповів:
— Ми сподіваємося, що люди розповідатимуть нам правду про себе.
Вона промовчала. Потім сказала:
— Ну то й що?
— Що ви хочете сказати своїм «Ну то й що?», місіс Геймс?
— Що ви маєте намір робити з цим? Розповісти всім? Це буде необхідно? Справедливо? По-людському?
— Про це комусь відомо?
— Тут — нікому. Гаррі, — її голос змінився, — мій син, теж не знає. Я не хочу, щоб він знав. Хочу, щоб він не знав ніколи.
— Тоді дозвольте мені сказати вам, що ви йдете на великий ризик, місіс Геймс. Коли хлопець виросте і зможе зрозуміти, розкажіть йому правду. Якщо одного дня він довідається про все сам, це не принесе йому користі. Якщо ви годуватимете його легендами про батька, що помер, як герой…
— Я цього не роблю. Я не цілком втратила честь. Просто не розповідаю про це. Його батько загинув на війні. Для нас обох він і справді загинув.
— Ваш чоловік досі живий?
— Можливо. Звідки я знаю?
— Коли ви востаннє його бачили, місіс Геймс?
Філіпа швидко відповіла:
— Я не бачила його багато років.
— Ви певні, що кажете мені правду? Ви не бачили його, наприклад, два тижні тому?
— На що ви натякаєте?
— Я ніколи особливо не вірив у те, що ви зустрічалися з Руді Шерцом тут, в альтанці. Але Міці дуже переконливо розповіла мені про ту зустріч. Тому я маю підстави припускати, місіс Геймс, що той, із ким ви зустрічалися того ранку, був вашим чоловіком.
— Я ні з ким не зустрічалася в альтанці.
— Можливо, він мав потребу в грошах і ви підкинули їх йому?
— Повторюю, я з ним не бачилася. Я ні з ким не бачилася в альтанці.
— Дезертири часто бувають великими відчайдухами. Вони беруть участь у пограбуваннях, нальотах. І в них часто бувають револьвери іноземних марок, які вони привозять із-за кордону.
— Я не знаю, де мій чоловік. Не бачила його багато років.
— Це ваше останнє слово, місіс Геймс?
— Мені нема чого більш сказати.
Кредок покинув Філіпу сердитий і роздратований.
— Уперта, як мул, — розгнівано пробурчав він.
Він був переконаний, що Філіпа бреше, але йому так і не вдалося зламати її вперті заперечення.
Йому хотілося б довідатися трохи більше про колишнього капітана Геймса. Його відомості про нього були дуже вбогими. Вельми негативний послужний список в армії, проте ніщо не свідчило про те, що він став злочинцем.
І хай там як, а Геймс не вкладався у схему зі змащеними дверима.
Хтось у домі змастив їх, і це був той, хто міг до них легко доступитися.
Він стояв, дивлячись угору на сходи, і несподівано запитав себе, а що Джулія робить на горищі. Горище здавалося не дуже придатним місцем для дівчини з таким витонченим смаком, як у Джулії.