— Ліпше не розповідайте мені про всі ці оборудки та обміни. Вони всі протизаконні, — сказав Кредок.
— У такому разі не слід ухвалювати таких ідіотських законів, — сказала Банч, знову наповнюючи свого рота шпильками. — Я, звичайно, не роблю всього цього, бо Джуліан проти. Але я знаю про все, що робиться навкруг мене.
Інспектора стало опановувати почуття, подібне до розпачу.
— Усе це звучить як розповідь про низку безневинних і повсякденних подій, про такі собі дрібнички, а проте вже вбито жінку й чоловіка та ще одну жінку можуть убити, перш ніж я встигну перешкодити цьому. Я поки що відсуваю пошуки Піпа й Емми на другий план і зосереджую всю увагу на Соні. Мені хотілося б знати, який вона має вигляд. У тих листах я знайшов кілька фотознімків, але жоден із них не міг належати їй.
— Звідки вам відомо, що ті знімки не могли належати їй? Ви знаєте, якою вона була?
— Вона була маленька й темноволоса; сказала мені міс Блеклок.
— Справді? — перепитала міс Марпл. — Це дуже цікаво.
— Там було одне фото, яке туманно мені когось нагадало. Висока, світловолоса дівчина з волоссям, укладеним копицею на голові. Я не знаю, хто вона така. Проте вона не могла бути Сонею. Як, на вашу думку, місіс Светенгем могла мати чорний колір волосся, коли була дівчиною?
— Навряд, — відповіла Банч. — Адже в неї сині очі.
— Я сподівався натрапити на фото Димитрія Стамфордиса — але, схоже, сподівання мої не виправдалися… Ну що ж, — і він узяв листа. — Мені дуже шкода, що він нічого не підказав вам, міс Марпл.
— Навпаки! — не погодилася з ним міс Марпл. — Він підказує дуже багато. Прочитайте тільки його ще раз. А надто в тому місці, де в ньому сказано, що Рендел Ґедлер наводив довідки про Димитрія Стамфордиса.
Кредок витріщився на неї. Задзвонив телефон.
Банч підхопилася з підлоги і вийшла в хол, де, згідно з найкращими вікторіанськими традиціями, був поставлений спочатку телефон і де він стояв досі.
Вона повернулася до кімнати і сказала Кредокові:
— Це вас.
Злегка здивований, інспектор вийшов до телефону — не забувши щільно причинити за собою двері.
— Кредоку? Це Райдсдейл.
— Слухаю, сер.
— Я переглядав твій рапорт. Бачу, що в розмові з тобою Філіпа Геймс категорично стверджує, що вона не бачилася зі своїм чоловіком, після того як він дезертирував з армії.
— Так, сер, вона це стверджувала. Але, на мою думку, вона каже неправду.
— Я погоджуюся з тобою. Ти пам'ятаєш випадок, що стався близько десяти днів тому, коли до Мілчестерського шпиталю доставили чоловіка, який потрапив під вантажівку, зі струсом мозку й переломом тазу?
— Це той, який урятував дитину, вихопивши її з-під машини, а натомість сам потрапив під колеса?
— Саме той. При ньому не було документів, і ніхто тоді не прийшов упізнати його. Він був схожий на втікача. Учора вночі він помер, не повернувшись до тями. Але його впізнали — дезертир з армії Роналд Геймс, колишній капітан у південному Лоамширесі.
— Чоловік Філіпи Геймс?
— Так. До речі, при ньому був старий автобусний квиток і досить велика сума грошей.
— Отже, гроші дала йому дружина? Я завжди думав, що саме з ним підслухала Міці розмову Філіпи в альтанці. Вона категорично заперечила цей факт, звісно. Але ж, сер, той інцидент із вантажівкою стався раніше…
Райдсдейл повільно видобував зі свого рота слово за словом:
— Так, він стався в Мілчестері двадцять восьмого жовтня. Напад на «Літл-Педокс» був двадцять дев'ятого. Це усуває будь-яку його участь у нападі. Але дружина, безперечно, нічого не знала про нещасливий випадок із ним. Вона могла думати протягом усього цього часу, що він причетний до нападу. Тож вона, природно, тримала язика за зубами — зрештою, він був її чоловіком.
— А хлопець учинив шляхетно, чи не правда, сер? — повільно сказав Кредок.
— Урятувавши того малого з-під коліс? Звичайно. То був подвиг. Думаю, не боягузтво спонукало Геймса дезертирувати. Але все це вже історія. Для чоловіка зі зганьбленою репутацією то була достойна смерть.
— Я радий за неї, — сказав інспектор. — І за їхнього сина.
— Так, йому не буде соромно за батька. А молода жінка знову вийде заміж.
Кредок повільно сказав:
— Я думав про це, сер… Це відкриває… нові можливості.
— Ти ліпше негайно віднеси звістку про те, що сталося, Філіпі Геймс.
— Віднесу, сер. Зараз же йду до неї. Та, мабуть, я ліпше дочекаюся, поки вона повернеться в «Літл-Педокс», Для неї це повідомлення може бути шоком — а перед тим я хочу спершу перекинутися кількома словами ще де з ким.