— Арчі, — вигукнула місіс Істербрук із докором у голосі, — невже ти хочеш сказати, що тебе зі мною не було?
— Але ж мене й справді не було з тобою, люба. Від фактів, як то кажуть, нікуди не дінешся. А вони мають надзвичайну вагу, коли йдеться про розслідування такого виду. Я розмовляв із Лампсоном, фермером на Крофт-Енді, про сталеві сітки для обгородження курників. Це було приблизно за чверть до четвертої. Я повернувся додому лише після того, як перестав дощ. Саме перед чаєм. За чверть до п'ятої. Лора пекла млинці.
— А ви також виходили з дому, місіс Істербрук?
Вродливе личко стало схоже на ласку більше, ніж будь-коли. У її очах з'явився зацькований вираз.
— Ні, ні, я просто сиділа і слухала радіо. Я не виходила. Тоді — ні. Я виходила трохи раніше. Лиш на невеличку прогулянку. Зовсім недалеко.
Вона дивилася на Кредока таким поглядом, ніби чекала нових запитань, але той спокійно сказав:
— Ці твердження будуть надруковані. Ви зможете прочитати їх і підписати, якщо вони точно відповідають дійсності.
Місіс Істербрук подивилася на нього з несподіваною злістю.
— А чому ви не запитуєте в інших, де вони були? У цієї жінки на прізвище Геймс? Або в Едмунда Светенгема? Звідки ви знаєте, спав він чи не спав у себе в кімнаті? Ніхто не бачив його.
Інспектор Кредок спокійно сказав:
— Міс Мерґатройд, перш ніж померти, зробила певне твердження. У ту ніч, коли відбувся напад, хтось не був присутній у цій кімнаті. Хтось такий, хто мав би бути в ній присутній протягом усього того часу. Міс Мерґатройд назвала своїй подрузі імена тих людей, яких вона бачила. Через виключення та дійшла висновку, що одного з гостей вона не бачила.
— Там нікого не можна було побачити, — сказала Джулія.
— Мерґатройд могла, — сказала міс Гінчкліф, несподівано озвавшись своїм глибоким голосом. — Вона стояла за дверима, там, де тепер стоїть інспектор Кредок. Вона була тією однією людиною, яка могла бачити, що відбувалося.
— То ви й справді так думаєте? — запитала Міці.
Вона зробила один зі своїх драматичних виходів на сцену, розчахнувши двері й мало не збивши Кредока з ніг. Вона була у стані неймовірного збудження:
— Ви не кликати сюди Міці разом з іншими, ви, тупий полісмене? Адже хто я такий? Лише Міці! Міці на кухні! Нехай вона залишатися на кухні, бо там її місце. Але я вам сказав, що Міці, як і будь-хто інший, а може, й ліпше, атож, ліпше, може бачити, що відбуватись навколо неї. Так, так, я все бачити. І я все бачити в ту ніч, коли стався напад. Я все бачити, і я не зовсім повірити своїм очі, і тримати досі язик. Я подумати собі, нікому не скажу, що я бачити, ліпше зачекати.
— А коли все вгамується, ти хотіла попросити трохи грошей від певної особи, чи не так? — запитав Кредок.
Міці обернулася до нього, як розлючений кіт.
— А чом би й ні? Чому я повинна сидіти тишком-нишком? Чому б мені не попросити трохи грошей за те, що я великодушно мовчати? А надто, якщо в когось скоро будуть гроші — багато-багато грошей. О, я чути дуже багато — і я знати, що відбуватися. Я знаю той Піпемер, таємне товариство, якого вона — Міці драматично тицьнула пальцем у Джулію — є агент. Атож, я зачекати й попросити б грошей — але тепер я боюся. Тепер я радше подбати про свою безпеку. Бо незабаром хтось може вбити й мене. Тому я сказати вам те, що знаю.
— То я тебе слухаю, — сказав інспектор зі скепсисом у голосі. — Що ж ти знаєш?
— Я вам сказати, — врочистим голосом почала Міці. — У ту ніч я не чистити в буфетній срібний посуд, як була сказала, я вже бути в їдальні, коли почути, як гримнув постріл. Я виглянути в замкову шпарина. У холі темно, але знову гримати постріл, ліхтар падати і гойднутися, коли падав — і я побачити її. Я побачити її поруч із ним із пістолетом у руці. Я побачити міс Блеклок.
— Мене? — здивовано підскочила на місці міс Блеклок. — Ти, певно, збожеволіла!
— Але ж це неможливо! — вигукнув Едмунд. — Міці не могла бачити міс Блеклок.
Кредок утрутився і з ядучою іронією запитав:
— Не могла, кажете, містере Светенгем? А чом би й ні? Бо то не міс Блеклок стояла там із револьвером? То були ви, чи не так?
— До чого тут я? Звісно, то був не я — що за чортівня!
— Ви взяли револьвер полковника Істербрука. Ви домовилися з Руді Шерцом — мовляв, утнемо добрий жарт. Ви пішли слідом за Патриком Симонсом у дальню кімнату і, коли світло погасло, вислизнули в хол крізь добре змащені двері. Ви вистрелили двічі в міс Блеклок, а потім убили Руді Шерца. Через кілька секунд ви повернулися до вітальні, де стали клацати запальничкою.