Вона знала: Дора зрозуміє, навіщо вона зробила те, що зробила, а тому розповіла їй усю правду. Дора схвалила дії своєї давньої подруги від щирого серця. У своїй плутаній свідомості вона вважала б глибокою несправедливістю, якби її дорогу Лоті позбавили спадщини через невчасну смерть Леті. Лоті заслуговувала на винагороду за всі ті страждання, які вона так мужньо витерпіла. Було б украй несправедливо, якби всі ці гроші дісталися комусь такому, про кого вони ніколи й не чули.
Вона чудово розуміла, що про це нікому не можна розповідати. Це була ніби та ложка масла, яка не псує кашу, але про яку ліпше мовчати. Отож Дора оселилася в садибі «Літл-Педокс», і дуже скоро до Шарлоти дійшло, що вона вчинила непоправну помилку. І річ була навіть не в тому, що життя з постійно неуважною, забудькуватою Дорою, яка плутала все на світі, незабаром перетворилося для Шарлоти на тяжку муку. Шарлота могла б уживатися з цим, бо вона справді любила Дору, а крім того, знала від лікаря, що її дні на цьому світі полічені. Але Дора незабаром перетворилася для неї на справжню небезпеку. Хоч Шарлота й Летиція завжди називали одна одну повними іменами, Дора належала до тих людей, які завжди користуються лише скороченнями. Для неї сестри завжди були Леті й Лоті. І хоч вона докладала всіх зусиль, щоб відучити себе називати свою подругу Лоті, колишнє ім'я знову й знову зривалося з її язика. Нерідко також із нього зривалися недоречні спогади про минуле — і Шарлота мусила перебувати в постійній напрузі, щоб не дозволити своїй любій подрузі ляпнути щось зайве. Це почало діяти їй на нерви.
Проте ніхто не звертав уваги на словесні спотикання та недоречні спогади Дори. Справжню загрозу для своєї безпеки Шарлота відчула тоді, коли, як я вже сказала, її впізнав і заговорив до неї Руді Шерц у готелі «Роял Спа».
Я думаю, що гроші, якими Руді Шерц покривав свої попередні недостачі, могла давати йому Шарлота Блеклок. Проте інспектор Кредок не вірить, — і я також, — що Руді Шерц намагався шантажувати її.
— Він не мав найменшого уявлення про те, що має у своєму розпорядженні якісь засоби шантажувати її, — підтвердив інспектор Кредок. — Він знав, що він привабливий молодик, і з власного досвіду також знав, що привабливим молодикам іноді щастить випрохувати гроші в літніх дам, якщо вони з достатньою переконливістю зуміють розповісти їм історію про свої лихі пригоди.
Але Шарлота могла бачити це під зовсім іншим кутом зору. Вона могла подумати, що Руді Шерц шантажує її у витончений спосіб, що, либонь, він підозрює щось не те і згодом, коли газети повідомлять про смерть Белі Ґедлер, він може зрозуміти, що в ній, Шарлоті, він знайшов свою золоту жилу.
А вона вже повністю заплуталася в обмані. Вона вже всюди утвердила себе як Летиція Блеклок. У своїх стосунках із банком. Летицією Блеклок знала її і місіс Ґедлер. Єдиною проблемою був цей сумнівний швейцарський клерк, суб'єкт вельми ненадійний і, либонь, шантажист. Якби тільки прибрати його з дороги — і вона буде в безпеці.
Мабуть, спочатку ці плани перебували в неї на рівні фантазії. Вона зголодніла за емоціями і драматичними колізіями протягом свого безбарвного життя. Тепер вона щиро втішалася, опрацьовуючи деталі свого плану. Як їй його позбутися?
Нарешті її план був готовий. І вона вирішила його реалізувати. Розповіла про свою витівку з бутафорським пограбуванням під час вечірки Руді Шерцові, сказала, що потребує чужинця на роль «Гангстера» й пообіцяла заплатити йому добрі гроші за співпрацю.
А той факт, що він погодився на її пропозицію, нічого не запідозривши, зайвий раз переконує мене в тому, що Шерц не мав найменшого уявлення про те, що Шарлота його боїться. Він сприймав її як таку собі придуркувату стару даму, готову розлучитися з грішми.
Вона дала йому оголошення для публікації, влаштувала для нього візит у садибу «Літл-Педокс», щоб він міг ознайомитися з розташуванням кімнат у домі, і показала йому те місце, де вона зустріне його і впустить у будинок у призначену ніч. Дора Баннер, звісно, нічого про все це не знала.