— Тепер я розумію, чому вона так схвилювалася в той вечір, коли порвалося намисто, — сказав Кредок. — Тоді мені її хвилювання видалося надмірним.
— А потім ви написали: Лоті — ні Леті. Її е схоже на о.
— Атож, я пригадала, що її сестру звала Шарлота і що Дора Баннер двічі або тричі назвала міс Блеклок Лоті — і щоразу, коли вона так казала, у неї дуже псувався настрій.
— А з якої причини вам пригадалися Берн і пенсія?
— Руді Шерц працював санітаром у клініці в Берні.
— А пенсія?
— О, моя люба Банч, я розповідала тобі про це в «Синьому птахові», хоч тоді я не знала, як використати цю аналогію. Мені згадалося про те, як місіс Вотерспун одержувала пенсію місіс Бартлет як свою власну, — хоч місіс Бартлет померла багато років тому, — і їй це вдавалося тільки тому, що одна стара жінка дуже схожа на іншу стару жінку, — отже, усе складалося в моїй голові в досить струнку систему, і я почула себе такою виснаженою, що вийшла охолодити голову й поміркувати, як можна все це довести. І тут міс Гінчкліф підібрала мене, і ми знайшли міс Мерґатройд…
Голос міс Марпл посуворішав. Він уже не був збуджений і задоволений. Він був спокійний і безжальний.
— І тоді я зрозуміла: треба щось робити. І негайно! Але я досі не мала жодного доказу. Я обміркувала можливий план й обговорила його із сержантом Флетчером.
— І я зробив Флетчеру сувору догану за це! — сказав Кредок. — Він не мав жодного права погоджуватися з вашими планами, не доповівши спочатку мені.
— Він не дуже хотів із ними погоджуватися, але я умовила його, — сказала міс Марпл. — Ми пішли до «Літл-Педокса», і я взялася за Міці.
Джулія глибоко втягла у груди повітря і сказала:
— Не уявляю, як вам пощастило її зламати.
— Я добре попрацювала з нею, моя люба, — сказала міс Марпл. — Хай там як, а вона дуже високої думки про себе, настав час, сказала я їй, щоб вона зробила щось і для інших, а не тільки для себе. Я дуже лестила їй, звичайно, і сказала, що коли під час війни вона жила у своїй країні, то, звичайно ж, брала участь у русі Опору, і вона відповіла мені: «Авжеж, звичайно». Потім сказала, що бачу в ній такий темперамент, який дуже підходить для такої роботи. Вона жінка хоробра, не боїться ризикувати й зуміє зіграти потрібну роль. Я розповіла їй кілька історій про подвиги дівчат, які брали участь у рухах Опору, деякі з них були правдиві, а деякі, боюся, я вигадала. І Міці зрештою опанувало велике натхнення!
— Дивовижно! — сказав Патрик.
— І тоді я умовила її зіграти свою роль. Тренувала, поки вона вивчила її досконало. Тоді я сказала, щоб вона пішла нагору до своєї кімнати і не сходила вниз доти, доки прийде інспектор Кредок. Найбільша вада вразливих людей — це те, що вони збуджуються надто швидко й можуть завчасно все зіпсувати.
— Вона зробила все дуже добре, — сказала Джулія.
— Я не розумію, у чому полягала її участь. — Звісно, я там не була, — додала Банч тоном вибачення.
— Мій задум був досить складним і ризикованим. Він полягав у тому, що Міці, водночас натякнувши, що справжня її мета — шантаж, прикинеться знервованою, нажаханою і готовою відкрити всю правду. Вона нібито бачила крізь замкову шпарину з їдальні міс Блеклок у холі з револьвером позаду Руді Шерца. Вона бачила, що там відбувалося насправді. Єдина небезпека була в тому, що Шарлота Блеклок могла пригадати: у замковій шпарині стримів ключ, і Міці нічого не могла крізь неї побачити. Але я ладна була об заклад побитися, що людина не думає про такі речі, коли переживає сильний шок. До її свідомості дійшло лише те, що Міці бачила її.
Кредок підхопив розповідь:
— Але — і це було істотним — я вдав, ніби поставився вельми скептично до зізнання Міці й, ніби розкриваючи нарешті свої карти, пішов у вирішальну атаку на чоловіка, досі не підозрюваного. Я звинуватив Едмунда…
— А я хіба не чудово зіграв свою роль? — похвалився Едмунд. — Я палко обурився. Як і було передбачено нашим планом. Проте наш план аж ніяк не передбачав, що ти, Філіпо, кохання моє, раптом зацвірінькаєш і розповіси світові, що ти не хто інша, як «Піп». Ані інспектор, ані я не мали ані найменшого уявлення про те, що ти можеш бути «Піпом». Я був призначений стати «Піпом»! На якусь мить це збило нас із пантелику, але потім інспектор удався до майстерного маневру й висунув проти мене звинувачення в тому, що я мав на меті здобути собі багату дружину, і воно, думаю, проникне у твою підсвідомість і одного дня утворить між нами нездоланну тріщину.