— Я не розумію, яка була в цьому потреба.
— Що ж тут не розуміти? Я дійшла висновку, що, з погляду Шарлоти, єдиною особою, яка підозрювала або могла знати правду, була Міці. Проте поліція мила інші підозри. Поки що вони вважали Міці брехухою. Але якщо Міці наполягатиме, вони можуть прислухатися до її слів і сприйняти їх серйозно. Тож Міці треба заткнути горло.
Міці вийшла з кімнати й пішла на кухню — тобто зробила все так, як я їй сказала, — провадила свою розповідь міс Марпл. — Міс Блеклок вийшла за нею майже відразу. Міці, на перший погляд, була сама-одна в кухні. Сержант Флетчер сховався за дверима посудомийні. А я втиснулася в ту шафу, де зберігалися віники та мітли. На щастя, я дуже худа.
Банч подивилася на міс Марпл.
— А на що ви сподівалися, тітко Джейн?
— На одне з двох. Або Шарлота запропонує Міці гроші, щоб та заткнула рота — і тоді сержант Флетчер засвідчить спробу підкупу, або, я припустила, вона спробує вбити Міці.
— Але ж вона не змогла б приховати й це? її відразу запідозрили б.
— О, моя люба, вона була вже неспроможна міркувати тверезо. Вона була у становищі миші, яка потрапила в пастку. Згадай-но тільки, що сталося того дня. Намагання міс Гінчкліф і міс Мерґатройд розіграти сцену вбивства. Міс Гінчкліф їде до станції. Як тільки вона звідти повернеться, Мерґатройд розповість їй, що Летиції Блеклок не було в кімнаті в ту ніч, У її розпорядженні лише кілька хвилин, щоб примусити Мерґатройд замовкнути навіки. Нема часу на те, щоб опрацювати план або влаштувати якусь хитромудру смерть. Лише брутальне негайне вбивство. Вона вітає жінку й душить її. Потім швидко біжить додому, щоб перевдягтися й сидіти біля вогню, коли прийдуть інші, так, ніби вона нікуди й не виходила.
А тоді Джулія розповідає їй, хто вона така. Вона ненароком розриває намисто, і її опановує жах, що шрам у неї на шиї можуть помітити. Згодом телефонує інспектор і повідомляє, що приведе сюди кількох людей. Немає коли ані подумати, ані відпочити. Вона вже по шию загрузла в убивствах, сьогодні вона вже навіть не змогла б послатися на вбивство з милосердя або на необхідність усунути небажаного молодика. Сьогодні вона просто брутально вбила людину. Чи в безпеці тепер вона? Так, поки що. Але тут приходить Міці — ще одна небезпека. Убий Міці, заткни їй рота! Вона сама не своя від страху. Вона вже не людина, а небезпечний звір.
— Але нащо ви заховалися в шафу для віників, тітко Джейн? — запитала Банч. — Чому не могли довірити цю справу сержантові Флетчеру?
— Було безпечніше, якби ми були там удвох, моя люба. А крім того, я знала, що зможу зобразити голос Дори Баннер. Навіть якби ніщо інше не вплинуло б на Шарлоту Блеклок, то це її зламало б.
— І воно справді її зламало!
— Атож… Вона вмить розкисла.
Запала коротка мовчанка, коли всі поринули в зовсім недавні спогади, а тоді Джулія заговорила умисне безтурботним голосом, щоб ослабити напругу:
— Ця історія дивовижно змінила Міці. Вона сказала мені вчора, що влаштувалася на якусь службу неподалік від Саутгемптона. І вона сказала (Джулія досить точно відтворила ламану мову та акцент Міці): «Я йти туди й вони казати, що мені треба зареєструватися в поліції — ти, мовляв, чужинка, а я казати їм: «Так, я реєструватися в поліції. Поліція, він мене добре знає. Я допомагати поліція! Якби не я, поліція ніколи не зловити б дуже небезпечний злочинець. Я ризикувати життям, бо я дуже хоробрий — я хоробрий, як лев, і я не боюся ризик» «Міці, — казати вони мені, — ти героїня, ти мужній жінка». — «Пусте, — відповідати я їм…»
Джулія зупинилася.
— І ще багато в такому ж дусі, — сказала вона.
— Схоже на те, — сказав Едмунд, — що незабаром Міці допоможе поліції не в одній, а в цілій сотні справ!
— І до мене вона стала ставитися набагато лагідніше, — сказала Філіпа. — Вона презентувала мені рецепт своєї «Солодкої смерті», сказала, що це весільний подарунок від неї. Але заборонила мені відкривати таємницю свого рецепту Джулії, бо Джулія зіпсувала її сковорідку для омлетів.
— Місіс Лукас тепер плекає ніжні почуття до Філіпи, позаяк по смерті Белі Ґедлер Філіпа й Джулія успадкували мільйони Ґедлера. Вона подарувала нам срібні щипці для спаржі — як шлюбний презент. Але я матиму величезну приємність не запросити її на наше весілля.
— І потім вони жили довго й щасливо, — прокоментував Патрик. — Це я про Едмунда й Філіпу. А як щодо Патрика й Джулії? — поцікавився він.