При всій своїй симпатії до радянських пілотів, Мінде не міг стримати усмішки. Яке чудо вони спорудили! Висотний велетень для кругосвітніх рейсів на двісті пасажирів! Велетень, який летить напівпорожній з самою лише командою. А людей скільки в команді – три вахти! Хоч, правда, вони зведені в польоті у дві.
«Владимир Ленин» має в десять разів більший об’єм, як «Дух Вашингтона». І він несе на собі ракетні мотори в 40 000 кінських сил, і летить над стратосферою в іоносфері на висоті 62 кілометри. Іоносфера його моторам постачає пальне – природний гримучий газ. Американцеві іоносфера непотрібна. Хай летить у ній велетень, споруджений більшовиками. А проте (іронізує чемпіон Тихого океану), який програш у них! Програш психологічний. Який сенс бути одним із двадцятьох героїв? Навіть і в тому разі, коли «Ленин» перший прийде до Москви. Як узнати, хто справжній передовик, правдивий чемпіон висоти? І головне – один!
Просто, хоч жеребок кидай. От чудаки, так чудаки! Колективісти! Прихильники масового героїзму!
Мінде стримує регіт. Ні, немає у червоних чемпіона. І не буде.
А ось я, Мінде, я, Джо, – буду такий. Я не поділяв честі героїзму ні з ким, коли стрибав через Тихий океан, не хочу поділяти й зараз. Хочу сам бути героєм, особисто. Премія і, головне, світова слава буде лише моєю. Моє ім’я знову стоятиме в заголовках по всіх газетах. Про мене одного гримітиме радіо, і нічиє стороннє ім’я не заступить мої заслуги, не напружуватимуть пам’яті мільйони людей, згадуючи, хто ж такий летів ще з Мінде?
Так, я зробив краще, ніж шведи. Їм на трьох треба ділити премію. А мене самого покликала країна. Вона знову чекає мене на вершині слави. І я знов туди прийду, як законний владар стратосфери. І промовлю звідтіля знаменні слова:
– Я людина планети, герой потрійної слави…
Справді, його батьківщина, його країна вітала вже славетного Мінді, готувала йому подарунок, золотий пропелер. І він летів, покладаючись на почуття. Стежив сам за приладами, астрографом, зоряним телензометром і виконував одночасно роботу пілота, штурмана, механіка. Не дозволяв перегріватися моторові. Коли температура охолоджуючої маси в моторі дійшла до 70, а стінки вихлопних труб нагрілись до 800 градусів, він згадав, що камера спалення розрахована лише на 1000 градусів. При цій температурі розтоплювалися поршні, що викидали спрацьований газ – експлозит.
Отже він зменшив струмінь експлозиту і включив запасний охолоджувач. Він увімкнув штепселі радіо, готуючись передавати зведення свого польоту, але в цю хвилину взнав, що «Ганза» перейшла екватор раніш за нього. Джо затремтів. Він дав густий струмінь експлозиту і вирішив за всяку ціну випередити клятого шведа. Він переключив керування на автопілота, і літак помчав із швидкістю більше 1900 кілометрів, тобто швидше обертання Землі.
Але минала хвилина по хвилині, і чорна «Ганза» вперто йшла попереду. А Мінде бачив у бінокль її короткий опуклий хвіст, що випускав із своїх трубок жовті струмені спрацьованого газу.
Метушився, злився американець, «потрійний герой». Ледве він випереджав на кілька хвилин шведа, як той знову тікав уперед, і десяток виграних кілометрів пропадав марно. Знову спадав темп льоту. А тут, як на лихо, перегрівались експлозитні мотори (синтез ракети і дизеля), і температура стінок стрибала до 800 і навіть вище. Мінде вирішив плюнути на розсудливість і залишив сектор газу на прискорювальному режимі. Він слухав концерти з Вашингтона, і музика потішала його. Батьківщина кликала, хвилювалась за нього, і вперше він почув докори від Єванжеліни. Батьківщина долара проклинала свого Джо. Вона вживала заходів проти відсталого героя. І все це Джо слухав разом із музикою, червоніючи і почуваючи себе пригніченим. Він погоджувався із своєю батьківщиною. Неписаний закон конкуренції не визнавав поразок чемпіона. Краще вже загинути на полі бою! – казали його друзі.
Мінде хотів був подерти на клапті радіант-таблицю з густим віялом градусів. Він лютував, згадуючи «Ганзу», що йшла вже під кутом 232°, тим часом як він ще тримає крутий спуск з екватора – 230°.
Ще гукнуло радіо. Знов героя закликає країна... Але Мінде умлів. Він ледве не задихнувся від люті і жаху.
«Штаб рекетирів повітряного флоту засуджує вас. Ви полетіли до Москви, не підписавши з нами угоди, що десять відсотків вашої премії переказується в банк на наш рахунок».
– Грабунок! Бандитизм!.. – заволав Джо. – Єванжеліно, вживи заходів.
«Ви насмілились зазіхнути на законні, освячені звичаєм прибутки нашої асоціації. Та ми сподіваємось, що ви свою помилку виправите. Бажаємо перемоги!»