— То ви гадаєте, що це скоїв Спротив? — запитав Натаніель. — Якщо там залишились трупи, вони можуть дати нам ключ. Я хотів би...
— Пробачте, Мендрейку, — відповів Дюваль, — та це вже не ваша робота. Тепер цим займається поліція. Досить сказати, що розслідування ведуть мої Сірі Спини, — начальник поліції обернувся до прем’єр-міністра. — Гадаю, Руперте, що настав час бути суворішим. Цьому хлопчиськові — Мендрейкові — було доручено переслідувати Спротив. А тепер Вестмінстерське абатство—місце спочинку великих людей — розгромлено, Ґледстонову могилу пограбовано. Вкрадено посох. А цей хлопчисько нічого не вдіяв!
Пан Деверо поглянув на хлопчину:
— Що ви можете сказати на це?
Натаніель хотів розповісти про свої празькі пригоди, та зрозумів, що це буде марно. Він не має жодного доказу. До того ж цілком можливо, що зрадник зараз сидить тут і стежить за ним. Краще буде зачекати...
— Нічого, сер.
— Я дуже засмучений, Мендрейку. Глибоко засмучений, — прем’єр-міністр відвернувся. — Пані й панове! Нам слід вистежити останніх членів Спротиву й повернути посох. Той, кому пощастить це зробити, дістане заслужену нагороду. Та спершу треба знищити кістяк. Зберіть своїх найкращих чарівників через... — він позирнув на годинник, — через дві години. Я хочу, щоб цю проблему було вирішено. Зрозуміло?
Залунав стриманий схвальний гомін.
— Тоді нараду закрито.
***
Натовп міністрів покинув абатство. Панна Вайтвел і Теллоу заклопотано поспішали вслід за іншими. Натаніель, однак, не приєднався до них. «Чудово, — подумав він. — Тоді я теж не матиму з вами справ. Я вестиму своє власне розслідування».
На лаві в нефі, проглядаючи свої нотатки, сиділа молоденька чарівниця. Натаніель розправив плечі і якомога впевненіше підійшов до неї.
— Привіт, Феннел, — по-приятельськи сказав він. — Поганенька нівроку справа...
Дівчина здригнулася:
— О, пане Мендрейку! Я й не знала, що ви досі займаєтесь цією справою. Авжеж, прикра історія!
— Про отих щось пощастило дізнатися? — він кивнув у бік могили.
Феннел стенула плечима:
— Дещо пощастило, та користі з того мало. Старий мав з собою документи на ім’я такого собі Теренса Пенніфізера — власника крамниці для митців у Саутворку. Всі інші — набагато молодші. Можливо, працювали в його крамниці. Імена їхні поки невідомі. Я саме збиралася до Саутворку, щоб перевірити його папери...
Натаніель поглянув на свій годинник. До призначеного часу виклику — ще дві години. Вистачить...
— Я поїду з вами. І ще одне запитання... — він завагався, відчувши, як тьохкає його серце. — Там, у склепі... серед трупів не було дівчини — худорлявої, з прямим чорнявим волоссям?
Феннел насупилась:
— Серед тих, що я бачила, — ні.
— Гаразд, гаразд. То що, ходімо?
***
Навколо крамниці Пенніфізера стояли кремезні хлопці з нічної поліції, а всередині заклопотано нишпорили чарівники з кількох міністерств. Натаніель і Феннел показали свої перепустки — і ввійшли. Не звертаючи уваги на пошуки викрадених артефактів, що тривали довкола, вони заходилися перегортати стос потертих бухгалтерських книг, виявлених за прилавком. Через кілька хвилин Феннел відшукала список імен.
— Запис виплат співробітникам, — пояснила вона. — Два місяці тому. Можливо, всі вони належали до Спротиву. У крамниці зараз їх немає.
—Ану, погляньмо... — Натаніель хутко проглянув список. «Енн Стівенс, Кетлін Джонс, Ніколас Дрю...» — все це нічого не говорило йому. Стривайте-но: «Стенлі Гейк, Фредерик Вівер...» Зрозуміло: ось вони, Фред і Стенлі. Він натрапив на слід! Однак ніякої Кіті тут немає. Перегорнувши сторінку, він узявся до списку за наступний місяць. Ті самі... Він передав книгу Феннел і замислено затарабанив пальцями по скляному прилавку.
— Ось іще один список, сер.
— Не турбуйтеся. Я вже бачив... Стривайте!
Натаніель просто-таки видер папір з рук Феннел, втупився в нього, моргнув — і втупився знову. Є! Той самий список, але з однією-єдиною відмінністю: «Енн Стівенс, КітіДжонс, Ніколас Дрю...» Безперечно: Кіті Джонс і Кетлін Джонс — одна й та сама особа!
Уже багато місяців Натаніель, полюючи за Кіті, переглядав офіційні папери й нічогісінько не знаходив. Тільки тепер він зрозумів, що увесь цей час шукав не те ім’я.