Говорячи, пан Мейкпіс водночас виробляв руками якісь чудернацькі порухи. З його долонь виплив сніп помаранчевих іскор, що полинули кімнатою і розмістилися вздовж її стін. Коли іскри зупинилися, драматург обірвав себе на півслові й підморгнув Натаніелеві:
— Бачите, хлопчику, що я зробив?
— Поставили сенсорну мережу, сер. Щоб виявити, чи не стежить хто за нами.
— Саме так. Зараз усе спокійно... Отож, хоч який цікавий буде мій наступний твір, я прийшов поговорити не про нього. Я хотів випробувати вас — адже юнак ви справді талановитий — щодо певної пропозиції.
— Це велика честь для мене, сер.
— Зрозуміло, — провадив пан Мейкпіс, — що зміст цієї невеличкої розмови повинен залишитись між нами. Якщо хоч одне словечко вийде за межі цих чотирьох стін, то нам буде непереливки. Я чув, що ви не тільки молоді й завзяті, а ще й надзвичайно кмітливі, Мендрейку. Я певен, що ви мене розумієте.
— Звичайно, сер.
Натаніель надав своєму обличчю виразу ласкавої уваги. Насправді ж ця розмова й потішила, й спантеличила його. Хлопець не мав жодної гадки, чому драматург напускає такої таємничості. Про близьку дружбу пана Мейкпіса з прем’єр-міністром знали всі, однак Натаніель ніколи не думав, що сам письменник може бути серйозним чарівником. Ба більше — проглянувши зо дві його п’єси, хлопчина вважав, що це неймовірно: як на його смак, вони були страшенною халтурою.
— Насамперед прийміть мої заслужені вітання, — мовив пан Мейкпіс. — Бунтівного африта знищено — і, як я розумію, головну роль у цьому відіграв ваш джин. Чудово! Будьте певні, що прем’єр про вас не забуде. Саме через те, правду кажучи, я й завітав до вас. Можливо, людина з вашими здібностями зможе допомогти мені в одній вельми дражливій справі.
Він помовчав, але Натаніель не відповів нічого. Розмовляти з чужою людиною слід було якнайобережніше. Хлопець поки не розумів, що Мейкпіс має на меті.
— Вранці ви були в абатстві, — провадив пан Мейкпіс, — і чули розмову членів Ради міністрів. Вашу увагу напевно привернуло те, що наш приятель пан Дюваль, начальник поліції, домігся великого впливу.
— Так, сер.
— Як командир Сірих Спин, він і раніше мав чималу владу, та водночас він не приховує, що хоче добитися більшого. Він уже скористався нинішніми прикрощами, щоб висунутись за рахунок вашої наставниці панни Вайтвел.
— Так, я звернув увагу на їхнє суперництво, — відповів Натаніель, вважаючи, що говорити більше буде нерозумно.
— М’яко сказано, Мендрейку. Отже, як особистий друг Руперта Деверо, я можу вам сказати, що мене вкрай турбує Дювалева поведінка. Амбіційні люди небезпечні, Мендрейку. Вони порушують спокій. А брутальні, неотесані особи — такі, як Дюваль, — небезпечніші вдвічі, бо не шанують своїх колег. Дюваль багато років нарощував свої впливи, підлещуючись до прем’єр-міністра й підсиджуючи інших старших міністрів. Те, що він надміру амбітна людина, — очевидно. Нещодавні події — зокрема, трагічна загибель нашого приятеля Теллоу — вельми збентежили наших старших міністрів, і це надає Дювалеві нові можливості, якими він, радше за все, негайно скористається. Насправді — вам, Мендрейку, я можу це сказати, бо ви людина розумна й вірна, — за того впливу, який тепер має Дюваль, я побоююся заколоту!
Пан Мейкпіс, мабуть, через свій театральний досвід, говорив надзвичайно жваво: голос його то підвищувався майже до крику, аж тремтячи з обурення, то ставав низьким і глухим. Натаніель, попри всю свою обачність, зачарувався ним і присунувся ближче.
— Так, хлопчику, ви розчули як слід: саме заколоту я побоююсь і, як найближчий і найвідданіший друг пана Деверо, прагну запобігти цьому заколотові. Для цього мені потрібні спільники. Джесіка Вайтвел, безперечно, впливова особа, та з нею ми розходимось у поглядах. Вона не дуже любить театр... А от у вас, Мендрейку, я відчуваю споріднену душу. Я давно вже стежу за вашою кар’єрою, ще від тієї сумної історії з Лавлейсом. Здається мені, що ми з вами цілком могли б заприятелювати.
— Ви дуже ласкаві, сер, — поволі промовив Натаніель.
Його серце аж палало з радощів: ось воно — те, про що він так давно мріяв! Безпосередній вихід на прем’єр-міністра! Панна Вайтвел — спільник непевний. Вона щойно дала зрозуміти, що ладна пожертвувати його кар’єрою. Якщо з розумом зіграти на цьому, він може добитися швидкого просування... Можливо, що й підтримка наставниці йому не знадобиться.