Кіті, досі ще тремтячи з люті, поставила торбину перед собою. Стенлі обернувся до неї і всміхнувся.
— Повір мені! — прошепотів він. — Тепер ми неодмінно потрапимо на перші шпальти. Вранці ми станемо найголовнішою з новин!
7
На північ від Темзи, за півмилі від її темних вод, торговці всього світу щодня збиралися в районі Сіті, щоб обмінюватись, купувати й продавати. Всюди, куди сягало око, тяглися ряди прилавків, що купчилися під карнизами старовинних будинків, мов курчата під крилом у квочки. Багатству та розкошам тут не було кінця: золото з Південної Африки, срібні самородки з Уралу, полінезійські перли, балтійський бурштин, різнобарвні самоцвіти, веселкові шовки з Азії й тисячі інших чудес. Проте найціннішими з них були магічні артефакти, награбовані в давніх імперіях і привезені на продаж до Лондона.
У самісінькому серці Сіті, на перехресті Корнгілла й Полтрі-стрит, у вухо лізли нав’язливі крики торговців. Сюди допускали тільки чарівників, і вхід на ярмарок охороняли полісмени в сірій уніформі.
Усі прилавки були захаращені крамом, що претендував на унікальність. Навіть одного короткого погляду було досить, щоб побачити тут зачаровані флейти й ліри з Греції, поховальні урни з царських гробниць Ура та Німрода, крихкі золоті штучки з Ташкента, Самарканда та інших міст Великого шовкового шляху, племінні тотеми з прерій Північної Америки, полінезійські маски й фігурки, дивовижні черепи з кристалами в роті, заплямовані жертовною кров’ю кам’яні кинджали з руїн храмів Теночтітлана...
Саме сюди раз на тиждень — щопонеділка, надвечір — урочисто навідувався вельмишановний чарівник Шолто Пінн, щоб подивитись на своїх конкурентів і придбати яку-небудь дурничку.
Була середина червня. Сонце щойно сховалося за дахами. Сам ярмарковий майдан, затиснутий між будинками, вже потонув у синьому затінку, однак стіни ще зберігали досить тепла, щоб зробити прогулянку пана Пінна якнайприємнішою. На ньому були білий лляний піджак і такі самі штани, а на голові — солом’яний капелюх із широкими крисами. Він недбало помахував ціпком зі слонової кістки. В другій руці пан Пінн стискав великого жовтого носовичка, яким часом витирав піт з потилиці.
Вбрання чарівника було бездоганне — аж до носаків виглянцюваних черевиків. І це — попри бруд на тротуарах, засмічених рештками тисяч вуличних обідів: недогризками яблук, банановими шкуринками, обгортками від бутербродів, шкаралупками з горіхів, скойками з устриць, кісточками й хрящиками... Пана Пінна це, одначе, не турбувало: всюди, де він проходив, невидима рука прибирала сміття.
Проходячи ярмарком, він оглядав прилавки обабіч себе крізь товстий скляний монокль. Обличчя його зберігало звичний вираз зневажливої нудьги — захист від надокучливих торговців, які добре знали його.
— Сеньйоре Пінне! Ось тут у мене бальзамована рука невідомого походження! Її знайшли в Сахарі: це, напевно, мощі якогось святого. Я відмовив усім, чекав тільки на вас...
— Зачекайте-но, мосьє! Подивіться на цю дивовижну обсидіанову скриньку..
— Погляньте на цей клаптик пергаменту! Ці руни...
— Не слухайте цих бандитів, сері Ваш вишуканий смак підкаже вам...
— Ця вишукана статуетка...
— Ці драконячі зуби...
— Ця посудина з гарбуза...
Пан Пінн чемно всміхався, оглядав крам, не дуже зважав на вигуки торговців і потроху просувався вперед. Він ніколи не купував багато — основну частину краму йому постачали агенти, що працювали по всій імперії. Та все одно, хтозна, що тобі випадково трапиться. Подивитись ніколи не завадить.
Наприкінці ряду стояв прилавок, захаращений склом і керамікою. Здебільшого то були очевидні сучасні підробки, однак невеличкий синьо-зелений запечатаний горщичок привернув увагу пана Пінна. Він недбало запитав:
— Що це за штучка?
Крамарка, молода жіночка в барвистій пов'язці на голові, охоче відповіла:
— Це, сер, фаянсовий горщичок із Омбоса в Єгипті. Його знайшли в глибокій гробниці, під важким каменем, біля кістяка високого чоловіка з крилами.
Чарівник підняв брови:
— Справді? А сам цей дивовижний кістяк у вас зберігся?
— На жаль, ні. Кістки порозтягав розбурханий натовп.
— Як пощастило... А цей горщичок відкривали?
— Ні, сер. Там, напевно, джин або Морове Закляття. Купіть і відкрийте самі!
Пан Пінн узяв горщичок і покрутив його в товстих білих пальцях.