Отож Кіті врешті наважилася.
За два квартали від її будинку стояла телефонна будка. Одного ранку Кіті втиснулася в її тісний, задушливий простір і набрала номер.
Їй відповів сухий, хрипкий голос:
— «Товари для митців». Слухаю вас.
— Пане Пенніфізере?
— О, панно Джонс! Я дуже радий. Я боявся, що ви так і не зателефонуєте.
— Еге ж... Бачте, я... мене зацікавила ваша пропозиція, але перш ніж погодитись, я хочу дізнатися, чого вам треба від мене...
—Авжеж, авжеж. Я все поясню вам. Чи могли б ми зустрітися?
—Ні. Поясніть зараз, по телефону.
— Це надто необачно.
—Для мене це обачніше. Я не хочу ризикувати. Я не знаю, хто ви такий...
— Авжеж. Зараз я дещо запропоную вам. Відмовитесь — так і буде. На цьому наше знайомство завершиться. Погодитесь — вирушимо далі. Моя пропозиція: можемо зустрітися в «Кав’ярні друїдів» біля Сімох Циферблатів. Знаєте її? Популярне місце, там завжди людно. Там ви зможете поговорити зі мною в цілковитій безпеці. Якщо вас досі беруть сумніви, я запропоную ще один варіант. Покладіть мою візитну картку до конверта разом з відомостями про те, де призначено зустріч. Залиште цей конверт у своїй кімнаті, чи надішліть його собі поштою. Як хочете. Якщо з вами щось трапиться, поліція розшукає мене. Можливо, це заспокоїть вас. І ще одне. Хоч як закінчиться наша розмова, я все одно дам вам грошей. Надвечір ваш борг буде сплачено.
Ця довга промова, здається, неабияк стомила пана Пенні-фізера. Поки він тяжко відсапувався, Кіті міркувала про його пропозицію. Довго міркувати їй, однак, не довелося. Пропозиція була надто спокуслива, щоб відмовлятись.
— Гаразд, — відповіла вона. — Я згодна. В «Кав’ярні друїдів» — о котрій годині?
***
Кіті ретельно підготувалася: написала батькам записку й поклала її до конверта разом з візитною карткою. Конверт вона залишила на ліжку, притуливши його до подушки. До сьомої години вечора батьки не повернуться. Зустріч було призначено на третю. Якщо все вийде добре, вона встигне повернутися додому й сховати записку перш, ніж її знайдуть.
Кіті вийшла з метро на Лестер-Сквер і подалася в бік Сімох Циферблатів. Повз неї промайнули кілька чарівників у лімузинах із шоферами за кермом; інші люди прямували залюдненими тротуарами й берегли кишені від злодюжок. Отож посувалася Кіті повільніше, ніж їй хотілося.
Щоб заощадити час, вона звернула до провулка, який огинав крамницю маскарадних костюмів, тягся вглиб кварталу й виходив на іншу вулицю біля самісінької площі Сімох Циферблатів. Провулок був вогкий і вузький, та натомість тут не було ні вуличних музик, ні туристів, тож для Кіті він видавався справжнім шосе. Вона майнула в провулок і хутко рушила ним, позираючи на годинник. За десять хвилин третя. Вона встигне вчасно...
Аж тут посередині провулку Кіті відчула страх. Із підвіконня, на рівні її обличчя, з відьомським криком зіскочив смугастий кіт і чкурнув крізь ґрати в протилежному мурі. З-за ґрат долинув брязкіт розбитих пляшок. І тиша.
Кіті глибоко зітхнула й вирушила далі.
За мить вона почула ззаду тихі, скрадливі кроки.
їй аж волосся стало дибки. Вона пішла хутчіше. Головне — зберігати спокій; мабуть, хтось іще надумав скоротити собі дорогу. Будь-що, кінець провулку вже близько. Кіті вже бачила перехожих на великій вулиці.
Кроки за спиною почастішали — напевно, хтось наздоганяв її. Серце Кіті тьохнуло, й вона побігла підтюпцем.
Аж тут із темних дверей виступив хтось у чорному. Його обличчя затуляла суцільна маска з вузькими щілинами для очей.
Кіті зойкнула й зупинилася.
Ззаду до неї навшпиньки підкрадалися ще дві постаті в масках.
Вона вже хотіла скрикнути, та не встигла. Один з незнайомців махнув рукою — і з неї вилетіла маленька темна кулька. Кулька вдарилася об бруківку біля ніг Кіті й зникла. А на тім місці, де вона зникла, закурився густий чорний дим.
Дівча так перелякалося, що не могло поворухнутися. Воно стояло й дивилося, як дим набуває обрисів маленької істоти з чорними крильцями, довгими тоненькими ріжками й величезними червоними очима. Істота кілька разів перекинулася в повітрі, ніби не розуміючи, що їй робити.
Той, що кинув кульку, показав на Кіті й вигукнув закляття.
Істота припинила перекидатись і злісно вишкірилась.
Опустивши ріжки, вона шалено затріпотіла крилами і з пронизливим переможним криком пурхнула просто Кіті в обличчя.